Найдено 200+ «Х»

ХАЙБОЛ

Словарь алкогольных напитков

Хайбол — любой смешанный алкогольный или безалкогольный прохладительный тонизирующий напиток, разбавленный содовой, минеральной водой или другими безалкогольными

ХАЙБОЛ

Словарь алкогольных напитков

Хайбол, любой смешанный алкогольный или безалкогольный прохладительный тонизирующий напиток, разбавленный содовой или минеральной водой или другими безалкогольны

ХАМРИЙАТ

Словарь алкогольных напитков

Хамрийат ("винная поэзия"), арабское название поэзии, посвященной воспеванию вина, опьянения и застольных наслаждений. Тема эта появляется уже в наиболее ранний

ХАНШИНА

Словарь алкогольных напитков

Ханшина — китайская пшенная водка. Для приготовления используется просо (гаолян) и чумиза. Имеет мутноватый цвет и специфический запах.

ХАРВЕЙЗ БРИСТОЛ

Словарь алкогольных напитков

Харвейз Бристол (Harvey‘s Bristol) — изобретенная более ста лет назад в Испании смесь хересов. Производится испанской фирмой John Harvey & Sons, Ltd. Содержание

ХВАНЧКАРА

Словарь алкогольных напитков

"Хванчкара" — натуральное полусладкое вино, характеризуется устойчивой прозрачностью, мягкостью, гармоничностью и приятным вишневым тоном во вкусе. Виноград дает

ХЕННЕССИ

Словарь алкогольных напитков

Хеннесси (Hennessy) — знаменитая марка коньяка, который производится в районе города Коньяк во Франции.

ХЕРЕС

Словарь алкогольных напитков

Херес, а, м. [исп. — по названию города Херес де ла Фронтера в Испании]. Сорт белого десертного виноградного вина. Херес – первоначально испанское вино с цветом

ХЕРЕС

Словарь алкогольных напитков

Херес — сорт крепкого виноградного вина, приготовленного по специальной технологии. Свое название получил от испанского города Херес-де-ла-Фронтера, расположенно

ХМЕЛЬНОЕ ВИНО

Словарь алкогольных напитков

Хмельное вино. Вино с очень высоким, почти чрезмерным содержанием спирта.

ХУРЭМГЭ

Словарь алкогольных напитков

Хурэмгэ — в Бурятий после сепарации молока на сливки и сыворотку в последнюю добавляется бактериальная культура, сыворотка сбраживается и получается легкоалкогол

ПИТЕР ХИРИНГ

Словарь алкогольных напитков

Питер Хиринг (Peter Heering) — датская сладкая настойка (ликер), которая производится в Копенгагене с 1818 года из вишни, специй, сахара и бренди. Содержание спи

I. ХОДА, ДИ,

Грінченко. Словник української мови

I. Хода, ди, ж. Въ загадкѣ: свинья. Виса ( = яблуко) висить, хода ходить, виса впала, хода ззіла. Ном. стр. 294, № 120. II. Хода, нар. Убѣгать, уходить скорѣй,

I. ХУДО, ДА,

Грінченко. Словник української мови

I. Худо, да, с. Худо, зло. Я їм добра не вжичу, худа не мислю. Чуб. V. 1172. II. Худо, нар. Плохо, худо. Ой як добре буде, то я й забарюся, а як худо буде, то й

I. ЧМИХ, ХУ,

Грінченко. Словник української мови

I. Чмих, ху, м. 1) Одинъ разъ фырканія. 2) Родъ игры, въ которой стараются разсмѣшить, а смѣяться нельзя: кто чмихне, тотъ проигралъ. Сим. 192. II. Чмих, меж.

БА́ЛУХИ, ХІВ,

Грінченко. Словник української мови

Ба́лухи, хів, мн. 1) Выпученные глаза. 2) Заячьи глаза. Вх. Пч. II. 6. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С

БАЛАБУХ, ХА,

Грінченко. Словник української мови

Балабух, ха, м. 1) Небольшая булочка, испеченная или сваренная въ водѣ. Употребляется въ нищу, а также для гаданія подъ праздникъ Андрея Первозваннаго. 2) Комъ

БАЛАБУХА, ХИ,

Грінченко. Словник української мови

Балабуха, хи, ж. 1) = Балабух 1. Шейк. 2) Шишка. Під плечем така балабуха. Зміев. у. Ум. Балабушка, балабушечка. Чуб. ІІІ. 258. О. 1862. IV. 13. Словарь украї

БАЛУХ, ХА,

Грінченко. Словник української мови

Балух, ха, м. = Балуша. Вх. Лем. 389. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 25.

БАМБУХ, ХА,

Грінченко. Словник української мови

Бамбух, ха, м. Желудокъ. Вх. Лем. 389; желудокъ коровы. Вх. Уг. 226. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 26

БАХАТИ, ХАЮ, ЄШ,

Грінченко. Словник української мови

Бахати, хаю, єш, гл. = Бабахати. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 34.

БЕБЕХИ, ХІВ,

Грінченко. Словник української мови

Бебехи, хів, м. мн. 1) Перина, подушки (преимущественно о еврейскихъ). Жидівські бебехи. 2) Внутренности. А сто дідьків у твої бебехи та печінки! (Брань). бебе

БЕВХАТИ, ХАЮ, ЄШ,

Грінченко. Словник української мови

Бевхати, хаю, єш, гл. Ударять глухо. Вх. Лем. 390. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 36.

БЕЗУХ, ХА,

Грінченко. Словник української мови

Безух, ха, м. 1) Человѣкъ, не имѣющій уха или ушей. 2) Собака, у которой обрѣзаны уши. Канев. у. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. —

БЕЛЬБАХИ, БЕЛЬБЕХИ, ХІВ.

Грінченко. Словник української мови

Бельбахи, бельбехи, хів. Внутренности. Так йому бельбахи повідбивають. Кв. См. Тельбухи. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—

БЕЛЯХА, ХИ,

Грінченко. Словник української мови

Беляха, хи, ж. Сортъ плахти. Черниг. у. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 49.

БЕМБУХ, ХА,

Грінченко. Словник української мови

Бембух, ха, м. = Бамбух. Вх. Лем. 391. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 49.

БЕНДЮХ, ХА,

Грінченко. Словник української мови

Бендюх, ха, м. 1) Брюхо. Угор. 2) мн. Бендюхи = Колішня. Шух. І. 165. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С.

БЕТЛАХ, ХА

Грінченко. Словник української мови

Бетлах, ха Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 53.

БЕХ, ХА,

Грінченко. Словник української мови

Бех, ха, м. 1) Раст. Cicuta virosa L. ЗЮЗО. І. 116. 2) Въ заклинаніяхъ употребл. какъ болѣзнь, родственная съ бешихою. Богородице Діво! прошу тебе вишептать і

БЕХАТИ, ХАЮ, ЄШ,

Грінченко. Словник української мови

Бехати, хаю, єш, одн. в. бехнути, ну, неш, гл. Дѣлать что нибудь съ шумомъ: стучать, падать, бить, стукнуть, упасть, ударить. Кого по пиці бехає, кого у груди та

БЕХАТИСЯ, ХАЮСЯ, ЄШСЯ,

Грінченко. Словник української мови

Бехатися, хаюся, єшся, сов. в. бехнутися, нуся, нешся, гл. Падать, упасть съ шумомъ, грохнуться. Як би не вона, бехнулась би перед усіма. Г. Барв. 398. Словарь

БЕШИХА, ХИ,

Грінченко. Словник української мови

Бешиха, хи, ж. Болѣзнь: рожа, рожистое воспаленіе. Чуб. І. 116. Х. Сб. ѴІІ. 416. Мил. М. 95. Ув. Бешишище. Мил. М. 96. Словарь української мови: в 4-х тт. / За

БЗДЮХА, ХИ,

Грінченко. Словник української мови

Бздюха, хи, ж. 1) Родъ гриба: дождевикъ, Lycuperdon Bovista L. 2) Насѣкомое: вонючка. Ум. Бздюшка. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка.

БИШИХА, ХИ,

Грінченко. Словник української мови

Бишиха, хи, ж. и пр. = Бешиха и пр. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 59.

БЛАЗНЮХА, ХИ, БЛАЗНЮЧКА, КИ,

Грінченко. Словник української мови

Блазнюха, хи, блазнючка, ки, ж. Небольшая дѣвочка, молокососка; дурочка. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С

БЛЕХУВАТИ, ХУЮ, ЄШ,

Грінченко. Словник української мови

Блехувати, хую, єш, гл. = Блихувати 2. Та Штолюка молодого в кайдани блехуют. Гол. ІІІ. 60. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 19

БЛОХА, ХИ,

Грінченко. Словник української мови

Блоха, хи, ж. 1) Блоха, Polex irritors. Блоха кусає, а за що — не знає. Ном. № 3118. 2) Родъ дѣтской игры. Ив. 54. Чуб. IV. 40. 3) — консисторська. Консисторс

БЛЯХА, ХИ,

Грінченко. Словник української мови

Бляха, хи, ж. 1) Металлическая пластинка, металлъ въ листахъ. Шух. I. 277. Труну збудували, срібними бляхами обкували. Грин. ІІІ. 666. Всі покриті срібнов бляхо

БЛЯХУВАТИ, ХУЮ, ЄШ,

Грінченко. Словник української мови

Бляхувати, хую, єш, гл. 1) Покрывать жестью. 2) Украшать металлическими пластинками. Вуздечки були не прості, а циганські, бляховані. Екатер. у. 3) У Котлярев

БЛІХ, ХА,

Грінченко. Словник української мови

Бліх, ха, м. 1) Бѣленіе (полотна и пр.). Вх. Лем. 392. 2) Бѣлильня. Желех. Мали сад заводить за старим бліхом. КС. 1884. ѴІІІ. 723. Словарь української мови:

БЛІХУВАТИ, ХУЮ, ЄШ,

Грінченко. Словник української мови

Бліхувати, хую, єш, гл. 1) Бѣлить (лень, полотно). 2) Заковывать въ кандалы. Але Штолу молодого в кайдани бліхуют. ЕЗ. V. 230. Словарь української мови: в 4-х

БОЙЧИХА, ХИ,

Грінченко. Словник української мови

Бойчиха, хи, ж. Жена бойка. Желех. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 83.

БОЛЮХ, ХА,

Грінченко. Словник української мови

Болюх, ха, м. Болѣзнь? Ти болюх болющий (изъ заговора отъ испуга). Мил. М. 48. Ув. Болюшище. Мил. М. 11. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінче

БОЛІБРЮХ, ХА,

Грінченко. Словник української мови

Болібрюх, ха, м. пт. Emberiza milliaria, подорожникъ. Вх. Пч. II. 10. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 8

БОНДАРЕНЧИХА, ХИ,

Грінченко. Словник української мови

Бондаренчиха, хи, ж. Жена сына бочара. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 85.

БОНДАРИХА, ХИ,

Грінченко. Словник української мови

Бондариха, хи, ж. = Бондарка. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 85.

БОНЮХ, ХА,

Грінченко. Словник української мови

Бонюх, ха, м. Навозный жукъ. Фр. Пр. 107. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 86.

БОРУХ, ХА,

Грінченко. Словник української мови

Борух, ха, м. 1) Еврейское имя Борухъ. 2) Борухи справляти, відмовляти, співати. Молиться (о евреяхъ). Рудан. І. 47. Жид борухи відмовляє. Ном. № 12157. Слова

БРАЖУХА, ХИ,

Грінченко. Словник української мови

Бражуха, хи, ж. = Брага. Насіяла гречухи, наробила бражухи. Чуб. V. 1136. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. —

БРАТИХА, ХИ,

Грінченко. Словник української мови

Братиха, хи, ж. = Братова. Н. Вол. у. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 94.

БРАТУХА, ХИ,

Грінченко. Словник української мови

Братуха, хи, м. Увелич. и ласкат. отъ брат. Був їй братуха в другихъ. О. 1862. II. 59. Не псуй шкури, мій братухо! Чуб. V. 1173. Словарь української мови: в 4-х

БРАХА, ХИ,

Грінченко. Словник української мови

Браха, хи, об. Берущій, берущая. Будеш даха, будеш і браха. Черниг. у. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С.

БРЕХ I, ХУ,

Грінченко. Словник української мови

Брех I, ху, м. Лай. Тот пес має великий брех. Вх. Лем. 394. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 96.

БРЕХА, ХИ,

Грінченко. Словник української мови

Бреха, хи, об. Лгунъ, лгунья. а брехо, брехо! — говорятъ сказавшему неправду. Фр. Пр. 121. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 190

БРЕХУХА, ХИ,

Грінченко. Словник української мови

Брехуха, хи, ж. Лгунья. Котл. Ен. IV. 33. Жаль мені на дівчину, на ту сучу брехуху. Н. п. Ум. Брехушка. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінчен

БРИКУХА, ХИ,

Грінченко. Словник української мови

Брикуха, хи, ж. 1) Шалунья, рѣзвушка. Левч. 178. 2) Своенравная. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 99.

БРУХО, ХА,

Грінченко. Словник української мови

Брухо, ха, с. Брюхо. Бодай тобі, мухо. розсілося брухо. Чуб. ІІІ. 247. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С.

БРЬО́ХАТИ, ХАЮ, ЄШ,

Грінченко. Словник української мови

Брьо́хати, хаю, єш, гл. 1) Шлепаться, ударять объ воду. 2) Плескаться въ водѣ. Пірнає, брьохається, хлюпається. Левиц. І. 63. 3) Идти по водѣ или по жидкой гр

БУБЛЯХИ, ХІВ,

Грінченко. Словник української мови

Бубляхи, хів, м. Сѣмянные плоды картофеля. Н. Вол. у. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 104.

БУРЛАХА, ХИ,

Грінченко. Словник української мови

Бурлаха, хи, ж. ? Світилка-шпилька у стіні, а сваха-бурлаха у хлеві. Чуб. IV. 357. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.—

БУРОХА, ХИ,

Грінченко. Словник української мови

Буроха, хи, ж. Завирушка бурая, Accentor modularis. Вх. Уг. 229. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 114.

БУРХАТИ, ХАЮ, ЄШ,

Грінченко. Словник української мови

Бурхати, хаю, єш, гл. 1) Порывисто дуть (о вѣтрѣ), сильно волноваться (о водѣ), бушевать. Великі хвилі піднялись і вітри зачали бурхати. Котл. Ен. ІІ. 6. Море….

БУРЧИМУХА, ХА,

Грінченко. Словник української мови

Бурчимуха, ха, ж. Оводъ, Oestrus. Вх. Пч. І. 7. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 115.

БУСЬЧИХА, ХИ,

Грінченко. Словник української мови

Бусьчиха, хи, ж. Самка аиста. Був собі бусьок і бусьчиха, увили собі гнізденце. Фр. Пр. 128. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1

БУХАТИ, ХАЮ, ЄШ,

Грінченко. Словник української мови

Бухати, хаю, єш, гл. 1) Бить, колотить. Взяла мене бухати, мусів я ю слухати. Гол. 2) Бросать. Бабусю у яму бух! каже Оленка, показуючи кулачком, як будуть бух

БІГУХА, ХИ,

Грінченко. Словник української мови

Бігуха, хи, ж. = Бігавка. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 61.

БІДАХА, ХИ,

Грінченко. Словник української мови

Бідаха, хи, об. Бѣдняга, бѣдняжка, горемыка. Г. Барв. 76. І гостя (цапа) в трития в кошару мусять гнать. Прийшлось бідасі пропадать. Греб. Ум. Бідашка, бідашечка

БІДОЛАХ, ХА,

Грінченко. Словник української мови

Бідолах, ха, м. и бідолаха, хи, об. Бѣдняга, бѣдняжка, горемыка. Прийде який небудь бідолах. МВ. ІІ. 32. Трохи одпочити позволяю бідолахам. Шевч. Він бідолаха і

БІЛУХА, ХИ,

Грінченко. Словник української мови

Білуха, хи, ж. Бѣлолицая, бѣлая какъ снѣгъ женщина, блондинка. Шейк. Ум. Білушка. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.—

БІЛЮХ, ХА,

Грінченко. Словник української мови

Білюх, ха, м. Насѣк. Pieris. Вх. Пч. І. 7. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 68.

ВАЛАХ, ХА,

Грінченко. Словник української мови

Валах, ха, м. 1) Выложенный баранъ. 2) Скопитель жеребцовъ. Шух. І. 211. Ум. Валашок. Вас. 197. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. —

ВАЛЮХ, ХА,

Грінченко. Словник української мови

Валюх, ха, м. Пирогъ изъ картофеля и пшена. Ковел. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 125.

ВАРЕНУХА, ХИ,

Грінченко. Словник української мови

Варенуха, хи, ж. Водка, сваренная съ медомъ, плодами и пряностями. Чуб. VII. 447. Як випили варенухи, то й загули як мухи. Ном. № 11635. А послі танців варенухи

ВАРЕХА, ХИ,

Грінченко. Словник української мови

Вареха, хи, ж. Разливная ложка. Желех. Ум. Варешка. Желех. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 126.

ВАРЬОХА, ХИ,

Грінченко. Словник української мови

Варьоха, хи, ж. = Варенуха. Ми вашої варьохи не пили. Грин. ІІІ. 500. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 1

ВЕДМЕДИХА, ХИ, ВЕДМЕДИЦЯ, ЦІ,

Грінченко. Словник української мови

Ведмедиха, хи, ведмедиця, ці, ж. Самка медвѣдя. «Дам, — каже ведмедиха, — тобі свого й покорму, дам ще ведмежого сина тобі на послугу, да тілько не губи мене з с

ВЕРЕДУХА, ХИ,

Грінченко. Словник української мови

Вередуха, хи, ж. = Вередійка. Уман. II. 8. Ум. Вередушка. Аф. 313. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 135.

ВЕРТИПОРОХ, ХА,

Грінченко. Словник української мови

Вертипорох, ха, м. Вѣтренникъ, вертопрахъ. Вх. Зн. 6. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 139.

ВЕРХ, ХУ,

Грінченко. Словник української мови

Верх, ху, м. 1) Верхъ. Козел сміливіший — ізліз на самий верх. Рудч. Ск. Вода так через верх ллється. Рудч. Ск. З верху до споду. Съ верху до низу. На версі. Св

ВЕСЕЛУХА, ХИ,

Грінченко. Словник української мови

Веселуха, хи, ж. 1) Веселая женщина. 2) Шутливое названіе спиртного напитка. Варенухи, веселухи довелось до зволу. Мкр. Н. 38. 3) Лягушка. Вх. Пч. I. 16. Сло

ВЕСЕЛЮХ, ХА,

Грінченко. Словник української мови

Веселюх, ха, м. = Веселуха 3. Вх. Пч. І. 16. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 142.

ВЕХА, ХИ,

Грінченко. Словник української мови

Веха, хи, ж. см. Віха. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 143.

ВИБРІХУВАТИ, ХУЮ, ЄШ,

Грінченко. Словник української мови

Вибріхувати, хую, єш, сов. в. вибрехати, шу, шеш, гл. 1) Ложью, обманомъ пріобрѣтать, пріобрѣсть. (Циган) що вибреше, що вимота, то те й його. Рудч. Ск. II. 190

ВИБРІХУВАТИСЯ, ХУЮСЯ, ЄШСЯ,

Грінченко. Словник української мови

Вибріхуватися, хуюся, єшся, сов. в. вибрехатися, шуся, шешся, гл. Изворачиваться, извернуться, выйти изъ неловкаго положенія при помощи лжи, оправдываться, оправ

ВИБУРХАТИ, ХАЮ, ЄШ,

Грінченко. Словник української мови

Вибурхати, хаю, єш, гл. Выплеснуть, съ шумомъ выбросить. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 147.

ВИБУХ, ХУ,

Грінченко. Словник української мови

Вибух, ху, м. Взрывъ; изверженіе. За вибухом сліпого фанатизму я чую спів. К. Бай. 157. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1

ВИБУХАТИ, ХАЮ, ЄШ,

Грінченко. Словник української мови

Вибухати, хаю, єш, сов. в. вибухнути, ну, неш, гл. 1) Неожиданно прорываться, прорваться, вспыхивать, вспыхнуть. Дим з коміна вибухає. Вибухла война. Гн. ІІ. 24

ВИБУХАТИСЯ, ХАЮСЯ, ЄШСЯ,

Грінченко. Словник української мови

Вибухатися, хаюся, єшся, гл. Сильно вырости. Дивись, яка вибутилась: уже й батька переросла. Харьк. у. Слов. Д. Эварн. Словарь української мови: в 4-х тт. / За

ВИДИХАТИ, ХАЮ, ЄШ,

Грінченко. Словник української мови

Видихати, хаю, єш, сов. в. видихати, хаю, єш, одн. в. видихнути, ну, неш, гл. Выдыхать, выдохнуть. Видихнути воздух з себе. Ви́дихати употребляется въ смыслѣ: оп

ВИДИХУВАТИ, ХУЮ, ЄШ,

Грінченко. Словник української мови

Видихувати, хую, єш, гл. = Видихати. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 157.

ВИДНИХА, ХИ,

Грінченко. Словник української мови

Видниха, хи, ж. = Видра. Стор. II. 165. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 157.

ВИЖАХАТИ, ХАЮ, ЄШ,

Грінченко. Словник української мови

Вижахати, хаю, єш, гл. Прогнать страхомъ. Віл усе лягав, то ми як підсипали під його жару, то ви жахали — тепер уже годі лягати. Павлогр. у. Словарь української

ВИЗДИХ, ХУ,

Грінченко. Словник української мови

Виздих, ху, м. Падежъ (животныхъ). Уман. III. 1. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 160.

ВИЗДИХАТИ, ХАЮ, ЄШ,

Грінченко. Словник української мови

Виздихати, хаю, єш, гл. Подохнуть, издохнуть. Як би Бог слухав пастуха, то б уся череда виздихала. Ном. № 4124. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б.

ВИКОХУВАТИ, ХУЮ, ЄШ,

Грінченко. Словник української мови

Викохувати, хую, єш, сов. в. викохати, хаю, єш, гл. 1) Взлелѣивать, взлелѣять, воспитывать, воспитать. Викохав дитину в добрую годину. Ном. № 9223. Викохав я ді

ВИКОХУВАТИСЯ, ХУЮСЯ, ЄШСЯ,

Грінченко. Словник української мови

Викохуватися, хуюся, єшся, сов. в. викохатися, хаюся, єшся, гл. 1) Взлелѣиваться, взлелѣяться, воспитаться. Я виросла, викохалась у білих палатах. Шевч. 356. 2

ВИЛУХ, ХА,

Грінченко. Словник української мови

Вилух, ха, м. = Валах. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 168.

ВИМАХУВАТИ, ХУЮ, ЄШ,

Грінченко. Словник української мови

Вимахувати, хую, єш, сов. в. вимахати, хаю, єш, гл. 1) Размахивать, размахнуться. Буком вимахує. Молодая Бондарівна ще жартів не знала, вимахала ділу руку, да п

ВИМЕРХАТИСЯ, ХАЮСЯ, ЄШСЯ,

Грінченко. Словник української мови

Вимерхатися, хаюся, єшся, гл. Проголодаться. О. 1862. VI. 60; IV. 77. Циган таки хапав добре, бо вимерхався, не снідавши й нічого. Грин. І. 121. Як вимерхаєшся т

ВИМУТЮРХАТИСЯ, ХАЮСЯ, ЄШСЯ,

Грінченко. Словник української мови

Вимутюрхатися, хаюся, єшся, гл. Проголодаться, истощиться. Згребе обома руками, видавить олію, та в рот…. Звісно, скілько можна чоловікові так ззісти, та ще як в

ВИННЮХА, ХИ,

Грінченко. Словник української мови

Виннюха, хи, ж. Родъ виннокислыхъ яблокъ. Вх. Зн. 7. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 173.

ВИНОХІД, ХОДА,

Грінченко. Словник української мови

Винохід, хода, м. Иноходецъ. Спочили вони з матір’ю, осідлали коня-винохода і поїхали собі. ЗОЮР. II. 50. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінч

ВИНЮХУВАТИ, ХУЮ, ЄШ,

Грінченко. Словник української мови

Винюхувати, хую, єш, сов. в. винюхати, хаю, єш, гл. 1) Вынюхивать, вынюхать. Табаки ріжок винюхала. О. 1862. IX. 123. Мнж. 59. 2) Пронюхивать, пронюхать. Слов

ВИПАХАТИСЯ, ХАЮСЯ, ЄШСЯ,

Грінченко. Словник української мови

Випахатися, хаюся, єшся, гл. Выдыхаться, очиститься отъ запаха. Се вже трохи хата випахалась, а то так смерділа димом. Словарь української мови: в 4-х тт. / За

ВИПИХАТИ, ХАЮ, ЄШ,

Грінченко. Словник української мови

Випихати, хаю, єш, сов. в. випхати, хаю, єш и випхнути, ну, неш, гл. Выталкивать, вытолкнуть, вытѣснять, вытѣснить. Випихали з хати матір. Левиц. І. 411. Вона те

ВИПОЗІХАТИСЯ, ХАЮСЯ, ЄШСЯ,

Грінченко. Словник української мови

Випозіхатися, хаюся, єшся, гл. Назѣваться вдоволь. Зараз схопивсь, випозіхавсь, вичухався, помолився Богу. Кв. II. 51. Словарь української мови: в 4-х тт. / За

ВИПОРХАТИ, ХАЮ, ЄШ,

Грінченко. Словник української мови

Випорхати, хаю, єш, гл. Порошить. Чорна хмара виступає, дрібний дощик викрапає, білий сніжок випорхає, бурлак ніжки піднімає. Мет. 464. Словарь української мови

ВИПРОХУВАТИ, ХУЮ, ЄШ,

Грінченко. Словник української мови

Випрохувати, хую, єш, сов. в. випрохати, хаю, єш, гл. = Випрошувати, випросити. Леміщиха обіцяла їй випрохати коней у свого старого. Левиц. І. 346. Словарь укра

ВИПРОХУВАТИСЯ, ХУЮСЯ, ЄШСЯ,

Грінченко. Словник української мови

Випрохуватися, хуюся, єшся, сов. в. випрохатися, хаюся, єшся, гл. = Випрошуватися, випроситися. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К.

ВИРВИХВІОТ, ХВОСТА,

Грінченко. Словник української мови

Вирвихвіот, хвоста, м. Топкое болото на дорогѣ. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 181.

ВИСИХАТИ, ХАЮ, ЄШ,

Грінченко. Словник української мови

Висихати, хаю, єш, сов. в. висхнути, и висохти, хну, неш, гл. Высыхать, высохнуть. Сохнуть наші яри, висихає наша вода. Левиц. І. 203. Кухоль ходить, переходить,

ВИСЛУХАТИ, ХАЮ, ЄШ,

Грінченко. Словник української мови

Вислухати, хаю, єш, сов. в. вислухати, хаю, єш, гл. 1) Выслушивать, выслушать. Все вислухав, що до його тітка говорила. Рудч. Ск. II. 94. 2) Слушать, прослушат

ВИСЛУХУВАТИ, ХУЮ, ЄШ,

Грінченко. Словник української мови

Вислухувати, хую, єш, гл. = Вислухати. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 187.

ВИСТРІХНУТИ, ХНУ, НЕШ

Грінченко. Словник української мови

Вистріхнути, хну, неш гл.? Вистріхнув його на блазня. Ном. № 13180. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 190

ВИТОРОХТІТИ, ХЧУ, ТИШ,

Грінченко. Словник української мови

Виторохтіти, хчу, тиш, гл. Простучать. Виторохтіла миша всю ніч. Конст. у. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. —

ВИТРУХАТИСЯ, ХАЮСЯ, ЄШСЯ,

Грінченко. Словник української мови

Витрухатися, хаюся, єшся, гл. Перетрястись…. Добре таки витрухався, поки добіг до хати. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1

ВИТРЮХАТИ, ХАЮ, ЄШ,

Грінченко. Словник української мови

Витрюхати, хаю, єш, сов. в. витрюхнути, ну, неш, гл. = Витрухати, витрухнути. Скрипить дуплинаста деревина від вітру і зовсім, здається, зогнила: середина витрюх

ВИТРЯХНУТИ, ХНУ, НЕШ,

Грінченко. Словник української мови

Витряхнути, хну, неш, гл. Высохнуть. Шух. І. 253. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 195.

ВИТХАТИСЯ, ХАЮСЯ, ЄШСЯ,

Грінченко. Словник української мови

Витхатися, хаюся, єшся, гл. Выдохнуться. Хрін вже й витхався. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 195.

ВИХАТИ, ХАЮ, ЄШ,

Грінченко. Словник української мови

Вихати, хаю, єш, гл. Махать, размахивать. Ой там Івась конем іграє, коп’є вихає. Мет. 334. Не вихай бо дуже віником, бо курява встає. 2) Лягать. Ич, як кобила з

ВИХОР, ХРУ,

Грінченко. Словник української мови

Вихор, хру, м. Вихрь. Крутить, як вихор на дорозі. Ном. № 3427. О, щоб їх вихром винесло. Ном. № 3667. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченк

ВИХІД, ХОДУ,

Грінченко. Словник української мови

Вихід, ходу, м. Выходъ. Твій вхід і вихід в його буде од нині і довіку певен. К. Псал. 290. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 19

ВИЦВЯХУВАТИ, ХУЮ, ЄШ,

Грінченко. Словник української мови

Вицвяхувати, хую, єш, гл. Обить гвоздиками. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 199.

ВИЧАХАТИ, ХАЮ, ЄШ,

Грінченко. Словник української мови

Вичахати, хаю, єш, сов. в. вичах(ну)ти, хну, неш, гл. Остывать, остыть. В печі вже вичахло. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 19

ВИЧМИХАТИСЯ, ХАЮСЯ, ЄШСЯ,

Грінченко. Словник української мови

Вичмихатися, хаюся, єшся, гл. Отфыркаться. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 200.

ВИЧУХАТИСЯ, ХАЮСЯ, ЄШСЯ,

Грінченко. Словник української мови

Вичухатися, хаюся, єшся, гл. 1) Чесаться, почесаться вдоволь. Випозіхавсь, вичухавсь, понюхав кабаки. Кв. Качки вичухуються на сонечку. 2) Оправиться отъ болѣз

ВИЧХАТИСЯ, ХАЮСЯ, ЄШСЯ,

Грінченко. Словник української мови

Вичхатися, хаюся, єшся, гл. Вычихаться. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 200.

ВОВКОДУХ, ХА,

Грінченко. Словник української мови

Вовкодух, ха, м. Злой человѣкъ. Гляди в мене, — не розледащій між моїми вовкодухами. МВ. (О. 1864. ІІІ. 64). Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Гр

ВОЗДУХ, ХУ,

Грінченко. Словник української мови

Воздух, ху, м. 1) = Повітря. Се вже ми як той німець, що на шаєчку воздух вішає. Ном. № 9926. 2) Воздухъ (церк. утв.). Ном. № 14182. Ум. воздушок. Словарь укр

ВОЛОХ, ХА,

Грінченко. Словник української мови

Волох, ха, м. 1) Балахъ, румынъ. Ой волохи, волохи, вас осталося трохи; і ви, молдавани, тепер ви не пани. Шевч. 153. 2) мн. Волохи. Волоса на рукахъ и пр. Так

ВОРКОТУХА, ХИ,

Грінченко. Словник української мови

Воркотуха, хи, ж. Ворчунья. Годі тобі, стара воркотухо! Стор. 11. 216. Жила Аматина там нянька…. скупа і зла і воркотуха. Котл. Ен. IV. 42. Словарь української

ВОРОБЧИХА, ХИ,

Грінченко. Словник української мови

Воробчиха, хи, ж. = Воробиця. Желех. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 254.

ВОРОХ, ХА,

Грінченко. Словник української мови

Ворох, ха, м. 1) Куча. Шух. І. 178. У воросі погуторити. Поговорить въ компаніи. Шух. І. 41, 50. 2) Куча не вѣяннаго зерноваго хлѣба. Пшениці ворох був не вкри

ВОРІХ, ХА,

Грінченко. Словник української мови

Воріх, ха, м. = Оріх. Желех. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 254.

ВОСЬМУХА, ХИ,

Грінченко. Словник української мови

Восьмуха, хи, ж. Осьмушка, осьмая часть чего-либо (земельн. участка, кварты и пр.). Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.

ВУХО, ХА,

Грінченко. Словник української мови

Вухо, ха, с. 1) Ухо. тепло, як у вусі. Очень тепло. Ном. № 10285. Тихо, як у вусі. Полная тишина. роспустити вуха. Развѣсить уши, слушать со вниманіемъ и довѣрі

ВІВЧАРИХА, ХИ,

Грінченко. Словник української мови

Вівчариха, хи, ж. Жена пастуха овецъ. Аф. 315. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 203.

ВІДБРІХУВАТИСЯ, ХУЮСЯ, ЄШСЯ,

Грінченко. Словник української мови

Відбріхуватися, хуюся, єшся, сов. в. відбрехатися, шуся, шешся, гл. Отдѣлываться ложью, оправдываться, оправдаться при помощи лжи, вывернуться изъ бѣды ложью. Пр

ВІДДАХА, ХИ,

Грінченко. Словник української мови

Віддаха, хи, об. Отдающій, отдающая. Будь узяха, будь і оддаха. Ном. № 10651. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1

ВІДДИХА, ХИ,

Грінченко. Словник української мови

Віддиха, хи, ж. Отдыхъ. Трихи та мнихи — нема оддихи. Ном. № 10952. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 211

ВІДДИХАТИ, ХАЮ, ЄШ,

Грінченко. Словник української мови

Віддихати, хаю, єш, сов. в. віддихати, хаю, єш и відітхнути, ну, неш, гл. 1) Переводить, перевести духъ, стать свободно дышать. Дише, дише, поки віддише. 2) От

ВІДДИХАТИСЯ, ХАЮСЯ (ШУСЯ), ЄШСЯ, (ШЕШСЯ),

Грінченко. Словник української мови

Віддихатися, хаюся (шуся), єшся, (шешся), гл. = Віддихати 1. Засапався, ніяк не віддишуся. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 190

ВІДДУХАТИ, ХАЮ, ЄШ,

Грінченко. Словник української мови

Віддухати, хаю, єш, гл. = Віддухопелити. А що, добре тебе оддухали? Пирят. у. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1

ВІДМАХУВАТИ, ХУЮ, ЄШ,

Грінченко. Словник української мови

Відмахувати, хую, єш, сов. в. відмахнути, ну, неш, гл. Отмахивать, отмахнуть. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1

ВІДМАХУВАТИСЯ, ХУЮСЯ, ЄШСЯ,

Грінченко. Словник української мови

Відмахуватися, хуюся, єшся, сов. в. відмахнутися, нуся, нешся, гл. Отмахиваться, отмахнуться. Обмахувались руками. Левиц. Пов. 79. Словарь української мови: в 4

ВІДНИХА, ХИ,

Грінченко. Словник української мови

Відниха, хи, ж. Відник. Лебед. у. Вх. Пч. II. 6. О. 1862. II. 62. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 221.

ВІДПИХАТИ, ХАЮ, ЄШ,

Грінченко. Словник української мови

Відпихати, хаю, єш, сов. в. відіпхнути, ну, неш, гл. Отпихивать, отпихнуть, отталкивать, оттолкнуть. Відіпхнув срібний човник золотим весельцем. Рудч. Ск. II. 39

ВІДПРОХУВАТИ, ХУЮ, ЄШ,

Грінченко. Словник української мови

Відпрохувати, хую, єш, сов. в. відпрохати, хаю, єш, гл. = Відпрошувати, відпросити. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.

ВІДПРОХУВАТИСЯ, ХУЮСЯ, ЄШСЯ,

Грінченко. Словник української мови

Відпрохуватися, хуюся, єшся, сов. в. відпрохатися, хаюся, єшся, гл. = Відпрошувати, ся. Заплатив Беркові гроші, а з процентом одпрохався. Левиц. І. 108. Мнж. 102

ВІДРАХУВАТИ, ХУЮ, ЄШ,

Грінченко. Словник української мови

Відрахувати, хую, єш, гл. Отсчитать. Пан нехай відрахують тілько за кождих п’ятнадцять огірків, що там тому. Чуб. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред.

ВІДСИХАТИ, ХАЮ, ЄШ,

Грінченко. Словник української мови

Відсихати, хаю, єш, сов. в. відсох(ну)ти, хну, неш, гл. Отсыхать, отсохнуть. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1.

ВІДСТРАХАТИ, ХАЮ, ЄШ,

Грінченко. Словник української мови

Відстрахати, хаю, єш, гл. Отпугнуть, отогнать страхомъ. Робусинський думав відстрахати, глянув з погордою і гукнув: «Зась, свинота!» Св. Л. 299. Словарь українс

ВІДСТРАХАТИСЯ, ХАЮСЯ, ЄШСЯ,

Грінченко. Словник української мови

Відстрахатися, хаюся, єшся, гл. Покинуть со страху. У людей сусіди бувають добрі…. а тут усі відцурались, усі відстрахались. Св. Л. 125. Словарь української мов

ВІДТУХАТИ, ХАЮ, ЄШ,

Грінченко. Словник української мови

Відтухати, хаю, єш, сов. в. відтух(ну)ти, ну, неш, гл. Спадать, спасть, уменьшаться (объ опухоли). Що ж тобі відтухає на горличку? Зміев. у. Словарь української

ВІДХАЮВАТИ, ХАЮЮ, ЄШ,

Грінченко. Словник української мови

Відхаювати, хаюю, єш, сов. в. відхаяти, хаю, єш, гл. Отхаживать, отходить, спасти отъ смерти. Царь мусив прохати у Мазепи на дванадцят день згоди, поки відхаяв П

ВІДХТІТИСЯ, ХОЧЕТЬСЯ,

Грінченко. Словник української мови

Відхтітися, хочеться, гл. безл. Перестать хотѣться. Захтілося — запрягайте! — Відхтілося — випрягайте! Ном. № 7974. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред

ВІДХУХАТИ, ХАЮ, ЄШ,

Грінченко. Словник української мови

Відхухати, хаю, єш, гл. Теплымъ дыханіемъ снова отогрѣть. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 233.

ВІДХІД, ХОДУ,

Грінченко. Словник української мови

Відхід, ходу, м. 1) Отходъ, выходъ. Марусенька у батенька на одході, посіяла червоний мак на вгороді. Мил. 144. Дружки прощаються — цілуються з молодою та, збір

ВІДЬО́ХА, ХИ,

Грінченко. Словник української мови

Відьо́ха, хи, ж. = Ві́дьма. На ню у нас подейкують, що вона таки відьоха. Зміев. у. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.

ВІДЮГА, ГИ, ВІДЮХА, ХИ,

Грінченко. Словник української мови

Відюга, ги, відюха, хи, ж. Ув. отъ відьма. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 236.

ВІЙТИХА, ХИ,

Грінченко. Словник української мови

Війтиха, хи, ж. Жена війтова. Гол. IV. 450. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 236.

ВІЛЬХА, ХИ,

Грінченко. Словник української мови

Вільха, хи, ж. Ольха. Betula almus. Сіла, пала галка на зеленій вільсі: не хилися, вільхо, бо й так мені гірко. Мет. 251. Ум. Вільшка. Волч. у. Словарь українсь

ВІХА, ХИ,

Грінченко. Словник української мови

Віха, хи, ж. 1) Вѣха. Бояре збіраються коло віхи або прапора, аби перезва не зняла віхи без викупу. МУЕ. ІІІ. 165. І веху в’ють. Колесо надінуть, квітками вберу

ВІХОТЬ, ХТЯ,

Грінченко. Словник української мови

Віхоть, хтя, м. 1) Мочалка, употребляемая при мытьѣ посуды, утвари и пр. 2) Пучекъ соломы. Віхоть соломи на устілку. Гол. Од. 49. Далі трохи присвоєне, стануть

ВІЩУХА, ХИ,

Грінченко. Словник української мови

Віщуха, хи, ж. Вѣщунья, предсказательница. Віщуха баба…. пророкувала. К. ЦН. 225. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.—

ГАЛУХ, ХА,

Грінченко. Словник української мови

Галух, ха, м. Нѣсколько галушекъ, слѣпившихся вмѣстѣ? Галушку галух іззів. Грин. І. 233. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—

ГАЛУХА, ХИ,

Грінченко. Словник української мови

Галуха, хи, ж. Большая галушка. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 268.

ГАПТАРИХА, ХИ,

Грінченко. Словник української мови

Гаптариха, хи, ж. Жена золотошвея. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 272.

ГАРБАРИХА, ХИ,

Грінченко. Словник української мови

Гарбариха, хи, ж. Жена скорняка. Правоб. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 272.

ГЕТЬМАНИХА, ХИ,

Грінченко. Словник української мови

Гетьманиха, хи, ж. = Гетьманша. Гетьманиху за рученьку коло себе водить. АД. І. 166. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909

ГЛАДУХА, ХИ,

Грінченко. Словник української мови

Гладуха, хи, ж. Полная, жирная женщина. Ном. ст 299, № 301. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 287.

ГЛУХА, ХИ,

Грінченко. Словник української мови

Глуха, хи, ж. = Глуханя. Вх. Лем. 404. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 291.

ГНЕТУХА, ХИ,

Грінченко. Словник української мови

Гнетуха, хи, ж. Лихорадка. Чи ти гнетуха, чи ти трясуха? Чуб. І. 119. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 2

ГНІТУХА, ХИ,

Грінченко. Словник української мови

Гнітуха, хи, ж. = Гнітючка. ХС. ІІІ. 53. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 294.

ГОВОРИТИСЯ ГЛ. УПОТРЕБЛЯЕТСЯ ТОЛЬКО ВЪ 3-ЕМЪ ЛИЦѢ И ЧАЩЕ ВСЕГО БЕЗЛИЧНО: ГОВОРИТЬСЯ, ГОВОРИЛОСЬ. ПОСЛОВИЦЯ ГОВОРИТЬСЯ, А ХЛІБ ЇСТЬСЯ. НОМ. № 11285. ДІД МОВЧИТЬ, НЕНАЧЕ НЕ ДО ЙОГО ГОВОРИТЬСЯ. ЛЕВИЦ. І.

Грінченко. Словник української мови

Говоритися гл. Употребляется только въ 3-емъ лицѣ и чаще всего безлично: говориться, говорилось. Пословиця говориться, а хліб їсться. Ном. № 11285. Дід мовчить,

ГОВОРУХА, ХИ,

Грінченко. Словник української мови

Говоруха, хи, ж. 1) Многорѣчивая женщина, говорунья. Котл. Ен. V. 36. 2) м. Говорунъ. Дрансес був дивний говоруха. Котл. Ен. VI. 57. Ум. Говорушка, говорушечка

ГОЛОВИХА, ХИ,

Грінченко. Словник української мови

Головиха, хи, ж. Жена головы. О. 1861. XI. 112. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 302.

ГОЛОСУХА, ХИ,

Грінченко. Словник української мови

Голосуха, хи, ж. Та, которая голосить? Голосистая пѣвица? Молодежь вызываетъ пѣсней дѣвушку на улицу: Вийди, вийди, Марусенько, наша голосухо! Мил. 64. Словарь

ГОМОНУ́ХА, ХИ,

Грінченко. Словник української мови

Гомону́ха, хи, ж. Говорунья. Ішла баба гомонуха. Ном. № 12522. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 307.

ГОРИХВІСТ, ХВОСТА́,

Грінченко. Словник української мови

Горихвіст, хвоста́, м. Птица. Lusciola phaenicurus (и tithys). Вх. Пч. II. 12. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т.

ГОРЛА́ХА, ХИ,

Грінченко. Словник української мови

Горла́ха, хи, ж. Яма для храненія Зернового хлѣба. Козел. у. Треба понасипать горлахи пашнею. К. ЧР. 131. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінч

ГОРО́Х, ХУ,

Грінченко. Словник української мови

Горо́х, ху, м. Горохъ. Як бачились у горосі, та й досі. Ном. Хоч горохом об стіну, а він усе своє. Ном. Як горо́х при доро́зі. Плохо, скверно. Живу, як горох при

ГОРОБЧИ́ХА, ХИ,

Грінченко. Словник української мови

Горобчи́ха, хи, ж. = Горобка. П’ять горобчих, а потирі горобця, — виходе, що одній горобчисі нема пари. Мнж. 86. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б

ГОРОПА́ХА, ХИ,

Грінченко. Словник української мови

Горопа́ха, хи, ж. и м. Горемыка, бѣдняга. Горопаху Кирила Тура зв’язали вірьовками да й повели до стовпа. К. ЧР. 273. Словарь української мови: в 4-х тт. / За р

ГОРЮ́ХА, ХИ,

Грінченко. Словник української мови

Горю́ха, хи, ж. Горемычная. Чаще всего употребляется въ выраженіи: му́ха-горю́ха. А муха-горюха діжу місить. Чуб. III. 201. Словарь української мови: в 4-х тт.

ГОРІ́Х, ХА,

Грінченко. Словник української мови

Горі́х, ха, м. Орѣхъ (плодъ). Сім міхів оріхів. Ном. № 9207. 1) Орѣшина, орѣховый кусть, орѣховое дерево. Ой у лісі на горісі сорока зависла. Чуб. ІІІ. 133. Ум.

ГРЕНУ́ХА, ХИ,

Грінченко. Словник української мови

Грену́ха, хи, ж. Пѣсня, которую поютъ на Троицкія святки. Желех. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 324.

ГРЕЧУ́Х, ХА́,

Грінченко. Словник української мови

Гречу́х, ха́, м. Насѣк. Anisoplia fruticola. Вх. Пч. I. 5. См. Гречкосій 3. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1.

ГРОМОТУ́ХА, ХИ,

Грінченко. Словник української мови

Громоту́ха, хи, ж. ? Зібралися мухи-старухи, славні громотухи. Грин. ІІІ. 666. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т.

ГРУДОМА́ХА, ХИ,

Грінченко. Словник української мови

Грудома́ха, хи, ж. Большой комокъ, большой кусокъ какой либо массы плотной. Грудками в воду і почали жбурляти; Юда як не вхопить грудомаху, як не бухне. Гн. І. 1

ГРІХ, ХА́,

Грінченко. Словник української мови

Гріх, ха́, м. 1) Грѣхъ. Як не прийме Біг гріхи за жарт, то буде шелесту багато. Ном. № 108. Незнай гріха не чинить. Ном. № 106. Б’ють не ляхи, а наші гріхи. Ном

ГРІХУВА́ТИ, ХУ́Ю, ЄШ,

Грінченко. Словник української мови

Гріхува́ти, ху́ю, єш, гл. — на ко́го. Считать виновнымъ кого. Гріхують на пана і наші дворові, що землі не дано. Харьк. г. Словарь української мови: в 4-х тт. /

ГРІХУВА́ТИСЯ, ХУ́ЮСЯ, ЄШСЯ,

Грінченко. Словник української мови

Гріхува́тися, ху́юся, єшся, гл. Считать грѣхомъ, почитать себѣ за грѣхъ. Я гріхувався воза мастити в неділю. Камен. у. Словарь української мови: в 4-х тт. / За

ГУЛЮМА́ХА, ХИ,

Грінченко. Словник української мови

Гулюма́ха, хи, ж. Большая шишка. Лохв. у. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 339.

ДАХ, ХУ,

Грінченко. Словник української мови

Дах, ху, м. Кровля, крыша. Летів птах через Божий дах: «тут моє діло на огні згоріло.» Ном. № 294. Тріщало, неначе дах зривало з хати. Стор. МПр. 37. Ум. Дашо́к.

ДБА́ХА, ХИ,

Грінченко. Словник української мови

Дба́ха, хи, об. Рачитель, рачительница; пріобрѣтатель, пріобрѣтательница. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. —

ДВИХТІ́ТИ, ХЧУ́, ТИ́Ш,

Грінченко. Словник української мови

Двихті́ти, хчу́, ти́ш, гл. 1) Колебаться. 2) Трястись. Така гладка: як іде, так аж двихтить. Харьк. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка

ДЕВ’Я́ТУ́ХА, ХИ,

Грінченко. Словник української мови

Дев’я́ту́ха, хи, ж. Гречиха, посѣянная на 9-й недѣлѣ послѣ Пасхи. Біл.-Нос. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1.

ДЕРИ́ХВІСТ, ХВОСТА,

Грінченко. Словник української мови

Дери́хвіст, хвоста, м. Хвастунъ, задира, фатъ. Сквир. у. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 371.

ДЖЕДЖЕЛУ́ХА, ХИ,

Грінченко. Словник української мови

Джеджелу́ха, хи, ж. = Дженджеруха. Е, у неї в хаті там так чисто та славно. Вона така джеджелуха, шо на все село. Мирг. у. Слов. Д. Эварн. Словарь української м

ДЖЕНДЖЕРУ́ХА, ХИ,

Грінченко. Словник української мови

Дженджеру́ха, хи, ж. Чистуха, щеголиха, франтиха. Ой за гаєм, гаєм, гаєм зелененьким, там орала дженджеруха воликом чорненьким. Чуб. V. 1112. Словарь українсько

ДЖИДЖУЛУ́ХА, ХИ,

Грінченко. Словник української мови

Джиджулу́ха, хи, ж. = Джиджуруха. Сим. 182. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 376.

ДЖИДЖУРУ́ХА, ХИ,

Грінченко. Словник української мови

Джиджуру́ха, хи, ж. Кокетка, франтиха. См. Чепуруха. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 376.

ДЗВОНАРИ́ХА, ХИ,

Грінченко. Словник української мови

Дзвонари́ха, хи, ж. Жена звонаря. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 377.

ДИ́ХИ, ХІВ,

Грінченко. Словник української мови

Ди́хи, хів, м. мн. = Здуховина. Вх. Зн. 14. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 385.

ДОВБЕ́ХА, ХИ, ДОВБЕ́ШКА, КИ,

Грінченко. Словник української мови

Довбе́ха, хи, довбе́шка, ки, ж. 1) Колотушка. Чуб. ІІІ. 13. Вас. 175. Пристань, пристань до вербунки, будеш їсти з маслом булки; будеш їсти, будеш пити, довбешк

ДОМА́ХА, ХИ,

Грінченко. Словник української мови

Дома́ха, хи, ж. 1) Жилище, домъ, мѣстопребываніе (у рыбаковъ). Браун. 43. 2) Первый уловъ, ближайшій къ стоянкѣ рыбаковъ. Левиц. І. Словарь української мови:

ДОСЛУ́ХУВАТИ, ХУЮ, ЄШ,

Грінченко. Словник української мови

Дослу́хувати, хую, єш, сов. в. дослу́хати, хаю, єш, гл. 1) Дослушивать, дослушать до конца. Диво та й тільки, каже гайдамака, дослухавши сотниківну. Стор. І. 35

ЄПА́РХІЯ, ХІЇ,

Грінченко. Словник української мови

Єпа́рхія, хії, ж. Епархія. Викарій їздив по єпархії. Левиц. І. 148. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 468

Время запроса ( 0.24420717 сек)
T: 0.250794094 M: 1 D: 0