Найдено 200+ «З»

ЗАКОН МЕСКИМЕНА

Словарь алкогольных напитков

Закон Мескимена. Всегда не хватает времени, чтобы выполнить работу как надо, но на то, чтобы ее переделать, время находится.

ЗАКРЫТОЕ ВИНО

Словарь алкогольных напитков

Закрытое вино (фр. Fenne). Вино находящееся на стадии перехода от первичных, фруктовых, к вторичным ароматам. На данной стадии особо выделяются кислотность, тани

ЗАПАХ ВИНА

Словарь алкогольных напитков

Запах вина — совокупность всех характеристик вина, ощущаемых носом. Различают запахи вина на выдохе и запахи вина на вдохе. Некоторые запахи вина свидетельствуют

ЗАПЕКАНКА

Словарь алкогольных напитков

Запеканка, 1. Вид наливки из водки и ягод или слив в Малороссии.Малый энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона. 2. Запеченное кушанье. Картофельная запеканка

ЗЕЛЕНОЕ ВИНО

Словарь алкогольных напитков

Зелёное вино. Вино имеющее повышенную кислотность, что часто бывает следствием недостаточной зрелости винограда. Или очень молодое, еще не дошедшее вино.

ЗОЛОТИСТЫЙ ДЖИН

Словарь алкогольных напитков

Золотистый джин (Golden Gin) — сухой джин, который имеет золотистый цвет благодаря выдержке в деревянных бочках.

ЗУБРОВКА

Словарь алкогольных напитков

Зубровка. 1. Лядник (Hierochloe), род растений семейства злаков. Многолетние травы с ползучим корневищем. Яйцевидные колоски с обоеполым верхушечным цветком и дв

ЗУМ

Словарь алкогольных напитков

Зум (Zoom) — напиток, для приготовления которого требуются мед, сливки и обычно коньяк. Напитки "зум" сбиваются в шейкере и наливаются поверх колотого льда.

ЗА́ВЕРТКА

Жайворонок. Знаки української етнокультури

за́вертка див. за́крутка. Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 230.

ЗА́ГОВИНИ = ЗА́ГОВІНИ = ЗА́ПУСТ = ЗА́ПУСТИ

Жайворонок. Знаки української етнокультури

за́говини = за́говіни = за́пуст = за́пусти — 1) останні дні перед постом, коли можна їсти (дозволе­но споживати) скоромне (сало, м’ясо і т. ін.); переддень пост

ЗА́ЙМАНЩИНА = ЗА́ЙМАНЬ = ЗА́ЙМИ­ЩЕ

Жайворонок. Знаки української етнокультури

за́йманщина = за́ймань = за́йми­ще — вільна земля, привласнена правом першенства (хто перший зайняв, той і має); привласнення супроводжувалося систематичним обро

ЗА́ЙЧИК-ПОБІГА́ЙЧИК

Жайворонок. Знаки української етнокультури

За́йчик-Побіга́йчик див. за́єць 1, 2. Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 233.

ЗА́КРУТКА = ЗА́ВЕРТКА = ЗА́КРУ­ТЕНЬ

Жайворонок. Знаки української етнокультури

за́крутка = за́вертка = за́кру­тень — заломлений і згорнений вуз­лом пучок стебел збіжжя, що сто­їть на корені; за народним по­вір’ям, робиться вона з лихим на­м

ЗА́ПУСТ[И]

Жайворонок. Знаки української етнокультури

за́пуст[и] див. за́говини. Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 237.

ЗА́ПІЧОК

Жайворонок. Знаки української етнокультури

за́пічок — 1) місце на печі, відго­роджене комином, або за піччю; як тепле і затишне, було звичай­ним пристановищем старих лю­дей. На припічку та горщик бі­жить

ЗА́СВІТИ

Жайворонок. Знаки української етнокультури

за́світи — потойбічний (той) світ; фразеологізм: піти́ в за́світи — по­мерти. Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2

ЗА́СЛІНКА

Жайворонок. Знаки української етнокультури

за́слінка — шматок дошки або бляхи певної форми з ручкою, яким закривають отвір (челюсті) кухонної печі; після Водохреща на Полтавщині дівчата казали: «Пора цілу

ЗА́СІ́К = ЗАСІ́КА

Жайворонок. Знаки української етнокультури

за́сі́к = засі́ка — відгороджене місце в коморі або зерносховищі для засипання зерна; також вели­кий і високий, звичайно нерухо­мий ящик з лядою для засипання зе

ЗА́СІВ

Жайворонок. Знаки української етнокультури

за́сів — старовинний обрядово-ритуальний акт початку хлібороб­ського року; по полю розкидали яйця (крашанки) й хліб (відгомін жертвоприношення), потім сівач кида

ЗА́ТІРКА

Жайворонок. Знаки української етнокультури

за́тірка — давня страва з розтер­того на дрібні кульки борошна, звареного у воді або в молоці; да́ти за́тірки означає «сильно побити», тому кажуть: «Я тобі дам з

ЗА́ХІД

Жайворонок. Знаки української етнокультури

за́хід — 1) одна з чотирьох сторін світу; протилежне схід; здавна, за повір’ям, недобре місце, місце віч­ної темряви, пекло, тому коли сонце заходило, його пров

ЗА́ЧІСКА

Жайворонок. Знаки української етнокультури

за́чіска — певним способом укладене, підстрижене або завите волосся на голові; звичайний дав­ній спосіб зачісування волосся в Україні — «вгору», «просто», без пр

ЗА́ЯЧЕ СЕ́РЦЕ, ЗА́ЯЧИЙ ПІТ

Жайворонок. Знаки української етнокультури

за́яче се́рце, за́ячий піт див. за́єць 1. Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 239.

ЗА́ЄЦЬ

Жайворонок. Знаки української етнокультури

за́єць (ж. зайчи́ха, зайчи́ця) — 1) (зменшено-пестливі — зайчик, зайчичок, заїнька; зайча, зайченя — маля зайця) невеликий полохли­вий звірок родини гризунів, з

ЗАБА́ВА = ЗА́БАВКА

Жайворонок. Знаки української етнокультури

заба́ва = за́бавка — 1) заняття з метою розважитися, повеселити­ся; розвага, гра; також те або той, що дає розвагу, втіху; з давніх-да­вен народ любив різні роз

ЗАБАВЛЯ́НКА

Жайворонок. Знаки української етнокультури

забавля́нка — примовка, співанка, призначена для заспокоєння, втихо­мирення, розважання малої дитини; один із жанрів дитячого фольклору. Жайворонок В. В. Знаки

ЗАБО́РА

Жайворонок. Знаки української етнокультури

забо́ра — 1) на дніпровських по­рогах колись — ряд, гряда каменів, що прорізували русло поперек те­чії. Карпо добре знав всі пороги, всі забори, знав кожен камі

ЗАБУ́ДЬКИ

Жайворонок. Знаки української етнокультури

забу́дьки — 1) див. чорно́биль; 2) тільки однина — забу́дьок — за­бутий у печі хліб, який нібито не можна їсти, бо втратиш пам’ять. Жайворонок В. В. Знаки укр

ЗАВЕРЮ́ХА

Жайворонок. Знаки української етнокультури

заверю́ха див. завірю́ха. Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 230.

ЗАВИВА́ЙЛО = ЗАВИВА́ЛО = ЗАВИВА́Н­НЯ

Жайворонок. Знаки української етнокультури

завива́йло = завива́ло = завива́н­ня — 1) біла намітка або взагалі серпанок, якими пов’язують наре­чену поверх очіпка. Ой білеє зави­вайло да вічнеє покривайло

ЗАВО́ДИНИ

Жайворонок. Знаки української етнокультури

заво́дини — на Буковині — пер­ший день весільного обряду; від­бувалися запросини на весілля та виття вінків у молодого й молодої. Жайворонок В. В. Знаки українс

ЗАВО́РА

Жайворонок. Знаки української етнокультури

заво́ра — на Чернігівщині — ого­рожа з жердин; також брус для за­сування воріт. Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра,

ЗАВОЛО́КА

Жайворонок. Знаки української етнокультури

заволо́ка — чужинець, зайда, за­брода. Горе мені на чужині: зовуть мене заволокою (П. Чубинський). Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-дові

ЗАВУ́ШНИЦЯ = ЗАУ́НШИЦЯ

Жайворонок. Знаки української етнокультури

заву́шниця = зау́ншиця — запа­лення завушних залоз; лікували здавна замовляннями пop. у І. Котляревського: «Кому чи тряс­цю одігнати, од заушниць, чи по­шептати,

ЗАВІ́ЙНА = ЗАВІ́ЙНИЦЯ

Жайворонок. Знаки української етнокультури

заві́йна = заві́йниця — 1) (з вели­кої літери) за народними повір’я­ми — уосібнена нечиста сила, що може на холоді завіяти людину, навести на неї «порчу»; прокл

ЗАВІРЮ́ХА = ЗАВЕРЮ́ХА = ЗАВІ́Я

Жайворонок. Знаки української етнокультури

завірю́ха = заверю́ха = заві́я — сильний вітер зі снігом; хуртовина; див. ще юга́ 2. Сніг, завірюха, бо вже зима коло вуха (приказка); Завірю­ха — треба кожуха (

ЗАГА́ДКА

Жайворонок. Знаки української етнокультури

зага́дка (зменшено-пестливі — за́га́донька, за́га́дочка) — короткий алегоричний опис подій, предме­тів, явищ, які треба впізнати, від­гадати; загадки — дуже важл

ЗАГОВО́РИ

Жайворонок. Знаки української етнокультури

загово́ри — стародавні дохристи­янські молитви, щоб бог змило­сердився над хворим; також давні прикази та страхання вищої сили; здійснювалися звичайно рано-вранц

ЗАД

Жайворонок. Знаки української етнокультури

зад — частина тіла людини ниж­че спини; не користується пова­гою, тому кажуть: «Голова — кість, а зад, пробачте, м’ясо: в голову ці­лують, а в зад б’ють»; показа

ЗАДЕРИ́ХВІСТ

Жайворонок. Знаки української етнокультури

задери́хвіст див. воло́ве о́ко. Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 232.

ЗАЖИ́НКИ = ЗАЖИ́Н

Жайворонок. Знаки української етнокультури

зажи́нки = зажи́н — 1) початок, перший день жнив, протилежне обжинки; літня обрядодія по­чатку жнив; беруть хліб із собою, потім скручену жменю колосся кладуть

ЗАЗДРА́ВИЦЯ

Жайворонок. Знаки української етнокультури

заздра́виця див. тост [заздоро́вний]. Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 233.

ЗАЗИ́МКИ

Жайворонок. Знаки української етнокультури

зази́мки — народна назва початку зими, супроводжуваного звичайно заморозками, першими холодами. Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідни

ЗАКАПЕ́ЛОК

Жайворонок. Знаки української етнокультури

закапе́лок — пічурка, маленька ніша над челюстями кухонної пе­чі, де звичайно кладуть сіль, сірни­ки тощо; також місце за пічкою і взагалі будь-який маленький ку

ЗАКАРПА́ТТЯ = ЗАКАРПА́ТСЬКА УКРА­Ї́НА = ПІДКАРПА́ТСЬКА РУСЬ

Жайворонок. Знаки української етнокультури

Закарпа́ття = Закарпа́тська Укра­ї́на = Підкарпа́тська Русь — істо­рична українська територія, що включає теперішню Закарпатську область України; у X—XI ст. засе

ЗАКЛА́Д

Жайворонок. Знаки української етнокультури

закла́д — ритуальна умова між двома сперечальниками, за якою той, хто програв, повинен виконати що-небудь, а також предмет виграшу; при цьому має бути хтось трет

ЗАКЛА́ДИНИ

Жайворонок. Знаки української етнокультури

закла́дини — обряд закладання фундаменту нової будівлі, що зви­чайно супроводжується певними урочистостями та обрядами; важ­ливим був вибір місця під хату; у різ

ЗАКЛИНА́ННЯ = ЗАКЛЯ́ТТЯ = ЗАМОВ­ЛЯ́ННЯ = ПРИМОВЛЯ́ННЯ = ПРИМО́ВА

Жайворонок. Знаки української етнокультури

заклина́ння = закля́ття = замов­ля́ння = примовля́ння = примо́ва — усталена словесна формула, що звичайно супроводжується відпо­відними діями і має нібито магічн

ЗАКЛИНА́Ч = ЗАКЛИНА́ТЕЛЬ

Жайворонок. Знаки української етнокультури

заклина́ч = заклина́тель (ж. за­клина́чка = заклина́телька) — той, хто заклинаннями, чарами діє на кого-, що-небудь, підкоряючи своїй волі; у християнській церкв

ЗАКЛЯ́ТТЯ

Жайворонок. Знаки української етнокультури

закля́ття див. заклина́ння. Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 234.

ЗАЛО́ЖНІ МЕРЦІ́

Жайворонок. Знаки української етнокультури

зало́жні мерці́ див. мрець 2. Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 235.

ЗАЛО́ЗНИЙ ШЛЯХ

Жайворонок. Знаки української етнокультури

Зало́зний шлях — староукраїн­ський торгівельний шлях на пів­день від Києва, що йшов понад Дніпром униз і звертав (не вище Канева) на південний схід. Жайворонок

ЗАЛО́МЛЕННЯ КОЛО́ССЯ

Жайворонок. Знаки української етнокультури

зало́млення коло́сся див. за́крутка, Спа́сова борода́. Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 235.

ЗАЛІ́ЗО

Жайворонок. Знаки української етнокультури

залі́зо — твердий ковкий метал сріблястого кольору, який, сполу­чаючись із вуглецем, утворює ча­вун і сталь; відігравав велику роль в українських віруваннях; вва

ЗАЛІЗНЯ́К МАКСИ́М

Жайворонок. Знаки української етнокультури

Залізня́к Макси́м (народився на початку 40-х років XVIIIст. — загинув, дата невідома) — запорозь­кий козак, один із керівників Колі­ївщини; був позрадницьки схоп

ЗАМО́К

Жайворонок. Знаки української етнокультури

замо́к — пристрій для замикання дверей, воріт, дверцят шафи, скринь, шухляд і т. ін.; за повір’­ями, навесні відмикається земля і вода; це нібито використовують

ЗАПЛІ́ТИНИ

Жайворонок. Знаки української етнокультури

заплі́тини — старий обряд пер­шого заплітання волосся в дівчи­ни; на Гуцульщині дівчину заплі­тали вперше у віці п’ять років; для цього запрошували вмілу, досвід

ЗАПОРО́ЖЕЦЬ

Жайворонок. Знаки української етнокультури

запоро́жець — 1) див. Запоро́зька Січ 1; 2) чоловічий народний танець героїчного характеру з шаблями. Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник

ЗАПОРО́ЗЬКЕ ВІ́ЙСЬКО

Жайворонок. Знаки української етнокультури

Запоро́зьке Ві́йсько див. Ві́йсько Запоро́зьке. Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 237.

ЗБІ́РНА НЕДІ́ЛЯ

Жайворонок. Знаки української етнокультури

Збі́рна неді́ля — перша неділя Ве­ликого посту, про яку в народі ка­жуть: «Неділя збір — тече вода з гір» (натяк на те, що Великий піст припадав на весняний пері

ЗБІ́РНИЙ ТИ́ЖДЕНЬ

Жайворонок. Знаки української етнокультури

Збі́рний ти́ждень — перший тиж­день Великого посту; час, коли молодь збиралася на вигоні та обирала на весь весняний період «весняну березу» — найкращу дів­чину,

ЗДВИ́ЖЕННЯ = ВОЗДВИ́ЖЕННЯ = ЗДВИ́ГИ = ЧЕ́СНИЙ ХРЕСТ

Жайворонок. Знаки української етнокультури

Здви́ження = Воздви́ження = Здви́ги = Че́сний Хрест — право­славне церковне свято на спомин обретіння царицею Єленою Чес­ного і Животворящого Хреста Гос­подня, з

ЗЕЛЕ́НА ЖА́БКА

Жайворонок. Знаки української етнокультури

зеле́на жа́бка див. жа́ба 4. Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 242.

ЗЕЛЕ́НА НЕДІ́ЛЯ

Жайворонок. Знаки української етнокультури

Зеле́на неді́ля див. Клеча́льна неді́ля, Трі́йця 2. Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 242.

ЗЕЛЕ́НЕ ВИНО́

Жайворонок. Знаки української етнокультури

зеле́не вино́ див. вино́ 2. Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 242.

ЗЕЛЕ́НИЙ ТИ́ЖДЕНЬ

Жайворонок. Знаки української етнокультури

Зеле́ний ти́ждень див. Клеча́льний ти́ждень. Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 242.

ЗЕЛЕ́НІ СВЯ́ТА́ (СВЯТКИ́)

Жайворонок. Знаки української етнокультури

Зеле́ні свя́та́ (святки́) — три останні дні Клечального тижня, Зелена неділя і три перші дні Тро­їцького тижня; стародавнє дохрис­тиянське свято, до якого церква

ЗЕМЛЯ́

Жайворонок. Знаки української етнокультури

земля́ (зменшено-пестливі — зе­ме́лька, зе́мленька) — 1) верхній шар земної кори, а також уся зем­на куля як місце життя людей і всього живого (на противагу неб

ЗЛИЙ ДУХ

Жайворонок. Знаки української етнокультури

злий дух — див. дух 3. Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 247.

ЗЛО

Жайворонок. Знаки української етнокультури

зло — 1) що-небудь погане, не­добре; протилежне добро; спо­конвіку уособлювалося в лихих силах природи, в бісівстві, в не­добрих людських учинках; на си­лах зла

ЗЛО́ГИ

Жайворонок. Знаки української етнокультури

зло́ги див. поло́ги. Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 248.

ЗЛО́ТО

Жайворонок. Знаки української етнокультури

зло́то див. зо́лото. Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 248.

ЗЛОТОГЛА́В

Жайворонок. Знаки української етнокультури

злотогла́в — парча, тканина, пе­реткана золотою чи срібною нит­кою; символ багатства, розкоші. Пани та князі в жупанах-злотоглавах (П. Чубинський). Жайворонок В

ЗЛІ Я́ГОДИ

Жайворонок. Знаки української етнокультури

злі я́годи див. бо́же ті́ло 2. Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 248.

ЗМО́РА

Жайворонок. Знаки української етнокультури

змо́ра див. мара́ 2. Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 249.

ЗМІЯ́

Жайворонок. Знаки української етнокультури

змія́ див. гадю́ка. Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 249.

ЗМІЄБО́РЕЦЬ

Жайворонок. Знаки української етнокультури

змієбо́рець див. змієбо́рство. Змієбо́рець див. Гео́ргія Побідоно́сця день. Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 20

ЗМІЄБО́РСТВО

Жайворонок. Знаки української етнокультури

змієбо́рство — боротьба бога­тирів із казковим чудовиськом-змієм; одна з таких старовинних легенд складена про київського змієборця Кирила Кожум’яку, що забив зм

ЗНА́ЙДА = НА́ЙДА = ЗНА́ДУ́Х = НАЙДУХ

Жайворонок. Знаки української етнокультури

зна́йда = на́йда = зна́ду́х = найдух (ж.[з]найду́шка) — дитина-підкидьок, знайдена і взята ким-небудь на виховання; головним героєм поеми Т. Шевченка «Наймичка»

ЗНА́ХАР = ЗНА́ХОР = ЗНА́ХУР

Жайворонок. Знаки української етнокультури

зна́хар = зна́хор = зна́хур (ж. зна­́харка = зна́хорка = зна́хурка) — чо­ловік (або жінка), який (яка) лікує нетрадиційними народними мето­дами, а також займаєть

ЗНАМЕ́ННЯ

Жайворонок. Знаки української етнокультури

знаме́ння — прикмета, ознака, які вказують на щось, свідчать про що-небудь; наприклад, недоброю ознакою вважалося затемнен­ня сонця або місяця, ознакою нещасть н

ЗНАЧКОВИ́Й ТОВА́РИШ

Жайворонок. Знаки української етнокультури

значкови́й това́риш див. това́риш 2. Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 250.

ЗНЕ́СОК = ЗНО́СОК

Жайворонок. Знаки української етнокультури

зне́сок = зно́сок — останнє яйце, яке кладе курка; зазвичай воно ма­леньке; пов’язують його здавна з нечистою силою; вірили, «якщо хто дев’ять діб проносить знос

ЗНЕСІ́ННЯ

Жайворонок. Знаки української етнокультури

Знесі́ння див. Вознесі́ння [Господнє]. Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 250.

ЗО́РЯНА ВОДА́

Жайворонок. Знаки української етнокультури

зо́ряна вода́ див. вода́ 9. Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 255.

ЗО́РЯНА ДОРО́ГА

Жайворонок. Знаки української етнокультури

Зо́ряна Доро́га див. Чума́цький Шлях. Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 255.

ЗО́РІ = ЗІРКИ́ = ЗІРНИ́ЦІ = ЗВІ́ЗДИ

Жайворонок. Знаки української етнокультури

зо́рі = зірки́ = зірни́ці = зві́зди — 1) (пестливі— зі́роньки, зі́рочки) самосвітні небесні тіла, що є скуп­ченням розжарених газів; у народ­ній загадці про зір

ЗО́ЧЕННЯ

Жайворонок. Знаки української етнокультури

зо́чення див. зуро́чення. Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 255.

ЗОВИ́ЦЯ

Жайворонок. Знаки української етнокультури

зови́ця — рідна сестра чоловіка; не завжди стосунки між дружиною та зовицею були приятельськими, хоч звичай вимагав, щоб вони зва­лися сестрами. Ой як мені сії с

ЗОДІА́К

Жайворонок. Знаки української етнокультури

зодіа́к — пояс неба, по якому пролягає річний шлях (цикл) Сон­ця; відповідно 12 астрологічних знаків (символів), що відповідають кожному сузір’ю зокрема; у сполу

ЗОЗУ́ЛИН ЦВІТ

Жайворонок. Знаки української етнокультури

зозу́лин цвіт — узагальнена назва трав’янистих рослин з компонен­том зозулин: зозулин льон, зозулині сльози, зозулині рушнички, зозулині черевички, зозулині чобо

ЗОЗУ́ЛЬКА

Жайворонок. Знаки української етнокультури

зозу́лька див. брат-і-сестра́. Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 251.

ЗОЗУ́ЛЯ = ЗОЗУЛИ́ЦЯ

Жайворонок. Знаки української етнокультури

зозу́ля = зозули́ця (зменшено-пестливі — зозу́лька, зузу́ленька, зо­зу́лечка; зо́зуль, зо́зол — самець зо­зулі) — 1) перелітний птах-самка із світло— чи буруват

ЗОЛОТІ́ ВОРО́ТА

Жайворонок. Знаки української етнокультури

Золоті́ воро́та — головна, урочис­та брама давнього Києва, пам’ятка архітектури часів Київської Русі; для сучасників є символом Київ­ської держави; згадуються в

ЗЯ́Б[ЛЯ]

Жайворонок. Знаки української етнокультури

зя́б[ля] див. по́ле 1. Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 256.

ЗЯ́БЛИК

Жайворонок. Знаки української етнокультури

зя́блик — лісовий співочий птах родини в’юркових, який має рожево-червоне забарвлення на боках і черевці, білі смуги на крилах, ко­ричневі груди; птаха запрошува

ЗЯТЬ

Жайворонок. Знаки української етнокультури

зять (пестливі, часто з відтінком іронії — зя́тенько, зя́течок, зятько́) — чоловік дочки, сестри, зови­ці; з цим членом родини пов’язано багато народних спостере

ЗІ́ЛЛЯ

Жайворонок. Знаки української етнокультури

зі́лля (пестливе — зі́ллячко, оди­ничне — зіли́на; зменшено-пест­ливі — зіли́нка, зіли́ночка) — 1) різ­номанітні, здебільшого запашні трав’янисті рослини, а так

ЗІ́РКА = ЗІРНИ́ЦЯ

Жайворонок. Знаки української етнокультури

зі́рка = зірни́ця див. зо́рі. Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 246.

ЗІ́РОЧНИК

Жайворонок. Знаки української етнокультури

зі́рочник див. мокре́ць. Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 247.

ЗІЛЬНИ́К

Жайворонок. Знаки української етнокультури

Зільни́к див. Си́мона Зило́та. Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 246.

ЗІНИ́ЦЯ

Жайворонок. Знаки української етнокультури

зіни́ця — отвір у райдужній обо­лонці ока, крізь який у нього про­никає світлове проміння; залежно від кількості світла він то звужує­ться, то розширюється; симв

ЗҐА́РДА

Жайворонок. Знаки української етнокультури

зґа́рда — старовинна гуцульська шийна прикраса культового при­значання, що мала вигляд наниза­них на ремінь хрестиків та мідних трубочок; додавали також срібні м

[ЗАПОРО́ЗЬКА] СІЧ = ЗАПОРО́ЖЖЯ

Жайворонок. Знаки української етнокультури

[Запоро́зька] Січ = Запоро́жжя — 1) організація українського ко­зацтва у XVI—XVIIIст. у пониззі Дніпра за порогами (нині затопле­ного Каховським водосховищем),

[КИ́ЇВСЬКА] РУСЬ = РУ́СЬКА ЗЕМ­ЛЯ́

Жайворонок. Знаки української етнокультури

[Ки́ївська] Русь = Ру́ська Зем­ля́ — 1) давньоруська держава з центром у Києві; виникла на рубе­жі VIIIі IXст. внаслідок об’єднан­ня східнослов’янських племен;

«НЕПОРО́ЧНЕ ЗАЧА́ТТЯ»

Жайворонок. Знаки української етнокультури

«непоро́чне зача́ття» — зачаття Непорочною Дівою Марією Боголюдини (майбутнього Ісуса Христа), Бога-Сина символізує свя­щенний союз неба і землі, який проявляєть

БО́ЖИЙ ЗНА́К

Жайворонок. Знаки української етнокультури

Бо́жий зна́к — знак Творця на Місяці, який навіки покладено як Боже знамення, коли вперше брат убив брата, як нагадування людям про страшний гріх, учинений колис

БІ́ЛА ЗМІЯ́

Жайворонок. Знаки української етнокультури

бі́ла змія́ див. гадю́ка 2. Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 38.

ВЕ́ТХИЙ ЗАПОВІ́Т (ЗАВІ́Т)

Жайворонок. Знаки української етнокультури

Ве́тхий Запові́т (Заві́т) див. Стари́й Запові́т. Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 81.

ВЕЧІ́РНЯ (РАНКО́ВА, РАНІ́ШНЯ, СВІТО­ВА́) ЗОРЯ́ (ЗІ́РОНЬКА)

Жайворонок. Знаки української етнокультури

вечі́рня (ранко́ва, рані́шня, світо­ва́) зоря́ (зі́ронька) — народні назви Венери, яка з’являється на небі у вечірній і ранковий (світанковий) час; народ застері

ВО́ВЧІ ЗУ́БИ

Жайворонок. Знаки української етнокультури

во́вчі зу́би див. зу́би 4. Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 104.

ВОГНЕ́ННИЙ ЗМІЙ

Жайворонок. Знаки української етнокультури

вогне́нний змій див. змій, переле́сник. Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 104.

ВОЗНЕСІ́ННЯ [ГОСПО́ДНЄ] = ЗНЕСІ́ННЯ = УШЕ́СТЯ (ВШЕ́СТЯ)

Жайворонок. Знаки української етнокультури

Вознесі́ння [Госпо́днє] = Знесі́ння = Уше́стя (Вше́стя) — за церков­ним календарем, одне з дванадесятих церковних свят, яке відзначає­ться на 40-й день після Пас

ВОЛИ́НЬ = ВОЛИ́НСЬКА ЗЕМЛЯ́

Жайворонок. Знаки української етнокультури

Воли́нь = Воли́нська земля́ — іс­торична область у басейні півден­них приток Прип’яті і верхів’я За­хідного Бугу (назва походить від м. Волинь, або Велинь); нині

ВОЛО́ВЕ О́КО (О́ЧКО) = ЗАДЕРИ́-ХВІСТ

Жайворонок. Знаки української етнокультури

воло́ве о́ко (о́чко) = задери́-хвіст — одна з найменших співу­чих пташок, що водиться в Укра­їні; в народі її особливо шанують, бо розуміє людську мову і жорсто­

ВІ́ЙСЬКО ЗАПОРО́ЗЬКЕ

Жайворонок. Знаки української етнокультури

Ві́йсько Запоро́зьке — офіційна назва українського козацького вій­ська і створеної козацтвом Україн­ської держави XVII—XVIIIст. Жайворонок В. В. Знаки українськ

ЖЕ́ЛЬМАН = ЗЕ́ЛЬМАН

Жайворонок. Знаки української етнокультури

же́льман = зе́льман — старовин­на народна гра, різновид весняно­го хороводу; «їде, їде Зельман!» — радісно вигукувала молодь, виводячи веснянкові танки навколо ц

КАМІ́ННИЙ ЗАТО́Н

Жайворонок. Знаки української етнокультури

Камі́нний Зато́н див. порі́г 2. Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 271.

КАЧА́ННЯ [ПО ЗЕМЛІ́]

Жайворонок. Знаки української етнокультури

кача́ння [по землі́] — у народній обрядовості — магічний акт, який мав хліборобське (на врожай), за­пліднювальне або лікувальне зна­чення; дотик усього тіла до з

КЛЕЧА́ЛЬНА (КЛЕЧА́НА, ЗЕЛЕ́НА) НЕДІ́ЛЯ

Жайворонок. Знаки української етнокультури

Клеча́льна (Клеча́на, Зеле́на) неді́ля — день Святої Трійці; з цим днем здавна пов’язувався початок літа, тому це сприймається як свя­то зелені. Отож у Клечану н

КЛЕЧА́ЛЬНИЙ (КЛЕЧА́НИЙ, ЗЕЛЕ́НИЙ) ТИ́ЖДЕНЬ

Жайворонок. Знаки української етнокультури

Клеча́льний (Клеча́ний, Зеле́ний) ти́ждень — тиждень перед днем Святої Трійці (Клечальною неді­лею), головним атрибутом якого є клечання («зелень, зелене гілля»,

НІЖКОВЕ́ ПУ́ЩЕННЯ = НІЖКОВІ́ ЗА́ГОВИНИ

Жайворонок. Знаки української етнокультури

Ніжкове́ пу́щення = Ніжкові́ за́говини див. за́говини 3. Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 398.

РУСЬ = РУ́СЬКА ЗЕМЛЯ́

Жайворонок. Знаки української етнокультури

Русь = Ру́ська Земля́ див. [Ки́ївська] Русь. Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 514.

РІЗДВЯ́НІ ЗА́ГОВИНИ

Жайворонок. Знаки української етнокультури

Різдвя́ні за́говини див. Пили́півка 2. Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 502.

СВЯТОЯ́НСЬКЕ ЗІ́ЛЛЯ

Жайворонок. Знаки української етнокультури

святоя́нське зі́лля див. звіробі́й. Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 532.

СИМО́НА ЗИЛО́ТА

Жайворонок. Знаки української етнокультури

Симо́на Зило́та = Си́монове зело́ = Зільни́к — церковно-календарний день Святого Апостола Симона Зилота (10/23 травня); за народною традицією, день, коли жінки п

СТАРИ́Й (ВЕ́ТХИЙ) ЗАПОВІ́Т (ЗАВІ́Т)

Жайворонок. Знаки української етнокультури

Стари́й (Ве́тхий) Запові́т (Заві́т) — перша частина Бі́блії (див.), що визнається за Свяще́нне Писа́ння в іудаїзмі та християнстві на відміну від Но́вого Запові́

СІНОВОЗ, ЗА,

Грінченко. Словник української мови

Сіновоз, за, м. Возящій сѣно. Сіновози, сіновози, ловіть мене по дорозі. Елисавет. у. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—190

ТЕРЕЗИ, ЗІВ,

Грінченко. Словник української мови

Терези, зів, м. Вѣсы. Поламались терези, сіль важучи на вози. Рудч. Чп. Ум. Терезки, терезо́чки. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К

ТОПУЗ, ЗА,

Грінченко. Словник української мови

Топуз, за, м. Родъ мѣднаго ножа, четверти въ три длиной, для ношенія за поясомъ — одинъ изъ войсковыхъ клейнод’овъ въ задунайской Сѣчи. КС. 1883. IV. 730. Слова

ТОРЗАТИ, ЗАЮ, ЄШ,

Грінченко. Словник української мови

Торзати, заю, єш, гл. = Торсати. Миргор. у. Слов. Д. Эварн. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 275.

ТРАПЕЗА, ЗИ,

Грінченко. Словник української мови

Трапеза, зи, ж. 1) Столъ, кушанье. Та трапеза була вже багато скудніша. Левиц. І. 394. 2) Въ монастыряхъ: столовая. Іди в трапезу. Шейк. Словарь української м

ТРАПЕЗУВАТИ, ЗУЮ, ЄШ,

Грінченко. Словник української мови

Трапезувати, зую, єш, гл. Ѣсть, обѣдать. Почали трапезувать удвох. Мнж. 149. Трапезуйте, люде добрі. Левиц. Пов. 340. Словарь української мови: в 4-х тт. / За р

ТРЕНЗЕЛЬ, ЗЛЯ,

Грінченко. Словник української мови

Трензель, зля, м. Уздечка съ удилами. Ум. Трензелька. Взяла коня за трензельку. Гол. ІІІ. 52. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К.,

ТУЗ, ЗА,

Грінченко. Словник української мови

Туз, за, м. Тузъ, карта съ однимъ очкомъ. КС. 1887. VI. 403. Той тузами обирає свата в його хаті. Шевч. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінчен

ТУЗАТИ, ЗАЮ, ЄШ,

Грінченко. Словник української мови

Тузати, заю, єш, гл. Бить, тузить. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 293.

ТУЗАТИСЯ, ЗАЮСЯ, ЄШСЯ,

Грінченко. Словник української мови

Тузатися, заюся, єшся, гл. Возиться, толкать другъ друга, бороться, спорить. Жінка кричить: давай мені віжки! А я кажу: сам поганятиму! Тузались отак собі обоє,

ТУЗУВАТИ, ЗУ́Ю, ЄШ,

Грінченко. Словник української мови

Тузувати, зу́ю, єш, гл. Тормошить. Стягли ляшка свині з коня, стали тузувати. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4

У́ТРЕНЯ = ЗАУ́ТРЕНЯ

Жайворонок. Знаки української етнокультури

у́треня = зау́треня — церковна служба, що правиться рано-вранці. Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 613.

УВОЗИТИ, ВОЖУ, ЗИШ,

Грінченко. Словник української мови

Увозити, вожу, зиш, сов. в. увезти, увезу, зеш, гл. 1) Ввозить, ввезти, завозить, завезти. Не то кінь, що в болото ввезе, а то що з болота вивезе. Ном. 2) Толь

УВОЗИТИСЯ, УВОЖУСЯ, ЗИШСЯ,

Грінченко. Словник української мови

Увозитися, увожуся, зишся, сов. в. увезтися, увезуся, зешся, гл. 1) Ввозиться, ввезтись. 2) Въѣзжать, въѣхать. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б

УГРИЗА, ЗИ,

Грінченко. Словник української мови

Угриза, зи, ж. = Згриза. Вх. Зн. 21. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 316.

УГРИЗАТИСЯ, ЗАЮСЯ, ЄШСЯ,

Грінченко. Словник української мови

Угризатися, заюся, єшся, сов. в. угризтися, зуся, зешся, гл. Въѣдаться, привязываться, привязаться. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка.

УГРИЗТИ, ЗУ, ЗЕШ,

Грінченко. Словник української мови

Угризти, зу, зеш, гл. Отгрызть. Ніяк не вгризе хліби, — такий сухий. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 31

УГРУЗАТИ, ЗА́Ю, ЄШ,

Грінченко. Словник української мови

Угрузати, за́ю, єш, сов. в. угрузти, зну, неш, гл. Вязнуть, завязнуть. Так кінь по коліна і вгруз у землю. Рудч. Ск. II. 71. Словарь української мови: в 4-х тт.

УКАЗ, ЗУ,

Грінченко. Словник української мови

Указ, зу, м. 1) Указаніе. Миршава голова мені не указ. Ном. № 5313. 2) Указъ. Пошукаймо указу, щоб напитись по другому разу. Ном. № 11633. Прийшов указ лоби го

УКОВЗУВАТИ, ЗУЮ, ЄШ,

Грінченко. Словник української мови

Уковзувати, зую, єш, сов. в. уко́взати, заю, єш, гл. Скользя, катаясь по льду, дѣлать, сдѣлать его скользкимъ. Хлопці тут усе ковзаються, та так уковзали, що маб

УЛАЗИТИ, ЖУ, ЗИШ,

Грінченко. Словник української мови

Улазити, жу, зиш, сов. в. улізти, зу, зеш, гл. 1) Влѣзать, влѣзть, пролѣзать, пролѣзть въ средину чего. Влізла баба в нерет, — ні назад, ні наперед. Ном. № 1008

УЛАЗИТИСЯ, ЖУСЯ, ЗИШСЯ,

Грінченко. Словник української мови

Улазитися, жуся, зишся, гл. Влѣзать, помѣщаться. Голова від Бога, а литка скарбова: бин скільки влазиться. Ном. № 1285. В шкіру не влазишся. Ном. № 13917. Слова

УМАЗУВАТИ, ЗУЮ, ЄШ,

Грінченко. Словник української мови

Умазувати, зую, єш, сов. в. умазати, жу, жеш, гл. 1) Пачкать, запачкать. Умазать морду їх мазкою. Котл. Ен. V. 62. 2) Влѣплять, влѣпить (въ стіну при мазаніи г

УМАЗУВАТИСЯ, ЗУЮСЯ, ЄШСЯ,

Грінченко. Словник української мови

Умазуватися, зуюся, єшся, сов. в. умазатися, жуся, жешся, гл. Пачкаться, запачкаться. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—190

УПЕРІЗУВАТИ, ЗУЮ, ЄШ, СЕН. В. УПЕРЕЗАТИ, РЕЖУ, ЖЕШ,

Грінченко. Словник української мови

Уперізувати, зую, єш, сен. в. уперезати, режу, жеш, гл. 1) Подпоясывать, подпоясать. Христа мучили, на хрест роспняли та й ожинною вперізували. Kolb. І. 96. Мар

УПЕРІЗУВАТИСЯ, ЗУЮСЯ, ЄШ,

Грінченко. Словник української мови

Уперізуватися, зуюся, єш, сов. в. уперезатися, жуся, жешся, гл. А вам дружба вдався: череслом підголився, перевеслом вперезався. Грин. ІІІ. 520. Словарь українс

УПЛАВЗУВАТИ, ЗУЮ, ЄШ,

Грінченко. Словник української мови

Уплавзувати, зую, єш, гл. Выгладить, уравнять ползая, лазя. Мнж. 193. Уплавзована нора. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1

УПОВЗАТИ, ЗАЮ, ЄШ,

Грінченко. Словник української мови

Уповзати, заю, єш, сов. в. уповзти, зу, зеш, гл. Вползать, вползти. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 346

УПОЕТИЗУВАТИ, ЗУЮ, ЄШ,

Грінченко. Словник української мови

Упоетизувати, зую, єш, гл. Опоэтизировать. Упоетизований мужичий син. К. XII. 24. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.—

УРАЗА, ЗИ,

Грінченко. Словник української мови

Ураза, зи, ж. 1) Рана, больное мѣсто. Роскопирсала ті врази, що глибоко крилися в серці. Мир. ХРВ. 258. 2) Оскорбленіе, обида. Ум. Уразка. За сю уразку я визив

УХМИЗУВАТИ, ЗУЮ, ЄШ,

Грінченко. Словник української мови

Ухмизувати, зую, єш, гл. Укрыть хмизом, бур’яном. Ухмизувати курінь, загату. Мнж. 177. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—19

ФАНТАЗІЯ, ЗІЇ,

Грінченко. Словник української мови

Фантазія, зії, ж. Фантазія. Левиц. Пов. 11, 276. Мережки фантазії. К. МХ. 39. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4

ФАРФОЛИЗ, ЗА,

Грінченко. Словник української мови

Фарфолиз, за, м. Блюдолизъ. Шейк. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 375.

ФОВЗАТИСЯ, ЗАЮСЯ, ЄШСЯ,

Грінченко. Словник української мови

Фовзатися, заюся, єшся, гл. Ползать. Фовзаются…. гадина чорна і сороката. Шух. І. 22. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—190

ФРАНЦУЗ, ЗА,

Грінченко. Словник української мови

Француз, за, м. Французъ. Вони будуть говорити по французький, як французи. Левиц. Пов. 119. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1

ФРУЗ, ЗА,

Грінченко. Словник української мови

Фруз, за, м. Насѣк. Prionus coriarius. Вх. Пч. II. 27. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 379.

ХАБАЗ, ЗУ,

Грінченко. Словник української мови

Хабаз, зу, м. Хворостъ, прутья. Шейк. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 382.

ХАБЗ, ЗУ,

Грінченко. Словник української мови

Хабз, зу, м. хабза, зи, ж. = Хабзина. Вх. Лем. 478. Вх. Уг. 272. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 382.

ХАБУЗ, ЗУ,

Грінченко. Словник української мови

Хабуз, зу, м. 1) Грубыя сорныя травы. Желех. 2) = Хабаз. Желех. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 382.

ХАБУЗЗЯ, ЗЯ,

Грінченко. Словник української мови

Хабуззя, зя, с. соб. = Хабуз. Дивитсі на хату, а на ній кропива та й хабузє росте. Гн. II. 69. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К.,

ХАЗЯЙ, ЗЯЯ,

Грінченко. Словник української мови

Хазяй, зяя, м. = Хазяїн. Хазяй на всю губу. Ном. № 10101. Питається сам хазяй. Рудан. І. 80. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1

ХАЗЯЮВАТИ, ЗЯЮ́Ю, ЄШ,

Грінченко. Словник української мови

Хазяювати, зяю́ю, єш, гл. 1) = Хазяйнувати 1. Лучче було хазяювати, ніж по дорогах ходити. Рудч. Чп. 87. 2) Распоряжаться. Хазяюй тими грішми. Чуб. II. 380. Не

ХАЗІЯ, ЗІЇ,

Грінченко. Словник української мови

Хазія, зії, ж. Громадина. Оттакої хазії, як ішла сьогодні через нашу слободу, я зроду-віку не бачила. Волч. у. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б.

ХАЛАЗІЯ, ЗІЇ,

Грінченко. Словник української мови

Халазія, зії, ж. Трепка, взбучка, потасовка. Зевес не дурно похвалявсь: получит добру халазію він видавить з тебе олію. Котл. Ен. І. 29. Словарь української мов

ХАЛУЗЗЯ, ЗЯ,

Грінченко. Словник української мови

Халуззя, зя, с. Мелкія вѣтки, прутья, то-же, что и хамло 1. Халуззя сякого-такого назбірав у лісі. Черк. у. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грі

ХАМУЗЄ, ЗЯ,

Грінченко. Словник української мови

Хамузє, зя, с. соб. = Гамуз збив на хамузє = Потрощив на гамуз. Вх. Зн. 76. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4.

ХАРЦИЗ, ЗА,

Грінченко. Словник української мови

Харциз, за, м. Разбойникъ, грабитель. Ме звір я — людську кров пролити і не харциз, людей щоб бити. Котл. Ен. IV. 50. Словарь української мови: в 4-х тт. / За р

ХАРЦИЗИТИ, ЖУ, ЗИШ,

Грінченко. Словник української мови

Харцизити, жу, зиш, гл. Разбойничать, грабить. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 388.

ХВЕРЯЗЯ, ЗІ,

Грінченко. Словник української мови

Хверязя, зі, ж. Ферязь. У князя хверязя, а в нас і очкур. Ном. № 1596. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С.

ХВУЗІЯ, ЗІЇ,

Грінченко. Словник української мови

Хвузія, зії, ж. Ружье. Салдати з хвузіями на сонці так і сяють. Драг. 198. Фузію намірив, обох разом застрілив. Гол. ІІІ. 63. Словарь української мови: в 4-х тт

ХВІРЗА, ЗИ,

Грінченко. Словник української мови

Хвірза, зи, ж. Вьюга. Миргор. у. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 393.

ХИЗА, ЗИ,

Грінченко. Словник української мови

Хиза, зи, ж. = Охиза. Мир. ХРВ; 125. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 397.

ХИЗУВАТИСЯ, ЗУЮСЯ, ЄШСЯ,

Грінченко. Словник української мови

Хизуватися, зуюся, єшся, гл. Хвастать, спесивиться. Хизується, неначе на пристяжці. Ном. № 2508. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К

ХЛЯҐОЗА, ЗИ,

Грінченко. Словник української мови

Хляґоза, зи, ж. = Хляґа. Мирг. у. Слов. Д. Эварн. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 404.

ХЛЯҐОЗИТИ, ЗИ́ТЬ,

Грінченко. Словник української мови

Хляґозити, зи́ть, гл. безл. Быть слякоти. Лубен. у. Мирг. у. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 404.

ХМИЗ, ЗУ,

Грінченко. Словник української мови

Хмиз, зу, м. 1) Прутья, мелкій хворость, мелкія, тонкія вѣтви, уже отдѣленныя отъ дерева. Затріщав хмиз під ногами. Стор. МПр. 112. Закидана доріженька хмизом.

ХМИЗУВАТИ, ЗУЮ, ЄШ,

Грінченко. Словник української мови

Хмизувати, зую, єш, гл. 1) Бить прутомъ. Хмизує добре. 2) Покрывать хмизом. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4

ХОБЗА, ЗИ,

Грінченко. Словник української мови

Хобза, зи, ж. Раст. Sambucus ebulus. Шух. І. 22. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 406.

ХОВЗАТИ, ЗАЮ, ЄШ,

Грінченко. Словник української мови

Ховзати, заю, єш, гл. Скользить. Щоб коні не ховзали, бо мокро, то тра підкувати. Камен. у. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 19

ХОВЗАТИСЯ, ЗАЮСЯ, ЄШСЯ,

Грінченко. Словник української мови

Ховзатися, заюся, єшся, гл. = Ковзатися. Вх. Зн. 65. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 406.

ХОЗ, ЗУ,

Грінченко. Словник української мови

Хоз, зу, м. Родъ сафьяна. Пятигор. окр. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 408.

ХОХОЛАЗ, ЗА, ХОХОЛАК, КА,

Грінченко. Словник української мови

Хохолаз, за, хохолак, ка, м. Насѣк. клещакъ большой, уховертка, Forficula auricularia. Вх. Лем. 479. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка.

ХРАБУЗ, ЗУ,

Грінченко. Словник української мови

Храбуз, зу, м. Мелкіе, не тугіе кочни капусты. Уман. у. Яка там капуста, — самий храбуз: хиба на борщ тільки й покришити. Брацл. у. Словарь української мови: в

ХРАНЦУЗ, ЗА,

Грінченко. Словник української мови

Хранцуз, за, м. Французъ. Як творив Господь…. народи, зробив москалів, хранцузів, татар. Драг. 194. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка.

ЦІПОВ’ЯЗ, ЗА,

Грінченко. Словник української мови

Ціпов’яз, за, м. 1) Дѣлающій цѣпы. 2) Переносно: мужикъ-земледѣлецъ. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С.

ЧОРНОГУЗ, ЗА,

Грінченко. Словник української мови

Чорногуз, за, м. Листъ. Чуб. І. 63. Вх. Пч. І. 16. См. Бузько. А горобець впився, з чорногузом бився, як ударив чорногуза, — чорногуз звалився. Чуб. V. 1124. Сл

ЧОРНОЛОЗ, ЗУ,

Грінченко. Словник української мови

Чорнолоз, зу, м. Раст. Salix cinerea L. ЗЮЗО. І. 134. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 471.

ЧУМА́ЦЬКИЙ (БО́ГІВ, МОЛО́ЧНИЙ) ШЛЯХ = ЧУМА́ЦЬКА (БО́ЖА, ЖУРАВЛИ́НА, ЗО́РЯНА, МОЛО́ЧНА, НЕБЕ́СНА) ДОРО́ГА = ТРЕ́ТЄ НЕ́БО

Жайворонок. Знаки української етнокультури

Чума́цький (Бо́гів, Моло́чний) Шлях = Чума́цька (Бо́жа, Журавли́на, Зо́ряна, Моло́чна, Небе́сна) Доро́га = Тре́тє Не́бо — космічна система, що складається із зір

ШМАРКОЛИЗ, ЗА,

Грінченко. Словник української мови

Шмарколиз, за, м. Подлизывающій свои сопли. Н. Вол. у. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 505.

ЩЕЗАТИ, ЗА́Ю, ЄШ,

Грінченко. Словник української мови

Щезати, за́ю, єш, гл. Исчезать. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 524.

ЯЛОЗА, ЗИ,

Грінченко. Словник української мови

Ялоза, зи, об. 1) Засаленный, испачканный человѣкъ. 2) Медлительный человѣкъ. Бач, яка ялоза. Ном. № 10956. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Г

ЯЛОЗИТИСЯ, ЖУСЯ, ЗИШСЯ,

Грінченко. Словник української мови

Ялозитися, жуся, зишся, гл. Испачкиваться во что либо жирное; тереться около чего либо. Ну чого б се я коло такої, нечисті ялозився? Прилуц. у. Словарь українсь

ЯРИЗА, ЗИ,

Грінченко. Словник української мови

Яриза, зи, м. Ярыга, низшій служитель для разсылки и пр. Тільки ляха-Бутурлака не рубайте, между військом для порядку за яризу військового заставляйте. АД. І. 21

ІВА́НОВЕ ЗІ́ЛЛЯ, ІВА́НОВИЙ ЦВІ́Т

Жайворонок. Знаки української етнокультури

Іва́нове зі́лля, Іва́новий цві́т див. звіробі́й. Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 258.

ҐАБЗУВА́ТИ, ЗУ́Ю, ЄШ,

Грінченко. Словник української мови

Ґабзува́ти, зу́ю, єш, гл. Позорить. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 345.

ҐЕ́ДЗАТИСЯ, ЗАЮСЯ, ЄШСЯ,

Грінченко. Словник української мови

Ґе́дзатися, заюся, єшся, гл. 1) О четверон. животныхъ: бѣгать, мечась изъ стороны въ сторону, подъ вліяніемъ боли отъ укушеній овода. 2) О людяхъ: метаться, бр

ҐЕ́ДЗЕЛ, ЗЛА

Грінченко. Словник української мови

Ґе́дзел, зла и ґе́дзель, зля, м. = Ґедз. Рудан. І. 160. Ном. № 3389. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 34

ҐУЗ, ЗА,

Грінченко. Словник української мови

Ґуз, за, м. Узелъ (на ниткѣ, веревкѣ). Вх. Лем. 408. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 352.

ҐУНА́ДЗА, ЗИ,

Грінченко. Словник української мови

Ґуна́дза, зи, ж. 1) Большая шишка. Мнж. 182. 2) Шарообразный свертокъ. Мнж. 182. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.—

Время запроса ( 0.215612433 сек)
T: 0.220116636 M: 1 D: 0