Найдено 200+ «Г»

ГАВАЙСКИЙ РОМ

Словарь алкогольных напитков

Гавайский ром, своеобразный ром, легкий, благоухающий, сухой и очень деликатный. Перегоняется на Гавайях из патоки сахарного тростника, растущего на богатой вулк

ГАЛЬЯНО

Словарь алкогольных напитков

Гальяно (Galliano) — сладкий и пряный итальянский ликер, названный в честь героя майора Джузеппе Гальяно. Разливается в городе Соларо (Solaro) в Италии. Содержан

ГАРМОНИЧНОЕ ВИНО

Словарь алкогольных напитков

Гармоничное вино (фр. Harmonieux). Вино с хорошо уравновешенными, взаимодополняющими, почти сливающимися друг с другом составляющими. Идеально сбалансированное с

ГЛЕЙКОМЕТР

Словарь алкогольных напитков

Глейкометр [гр. gleukos сладкое вино + ...метр] — прибор для определения количества сахара в винах.

ГЛЕНЛИВЕТ

Словарь алкогольных напитков

Гленливет (Glenlivet) — виски на основе отборного солодового ячменя, производимое с 1825 года в Шотландии. Срок выдержки — 12 лет, имеет горелый аромат.

ГЛИНТВЕЙН

Словарь алкогольных напитков

Глинтвейн (от нем. gluhender Wein, буквально — горячее вино), горячий напиток, приготовленный из виноградного вина, сахара и специй.

ГЛИНТВЕЙН

Словарь алкогольных напитков

Глинтвейн — в переводе с немецкого означает «горячее, пылающее вино». Этот напиток готовят из красного вина с добавлением сахара и пряностей (корицы и гвоздики).

ГОРДОНС

Словарь алкогольных напитков

Гордонс (Gordon‘s) — самая продаваемая марка джина, производится с 1769 года.

ГОТЕНБУРГСКАЯ СИСТЕМА

Словарь алкогольных напитков

Готенбургская система, борьбы с алкоголизмом [пьянством; по имени шведский города Готенбурга (Гетеборга), где она впервые по инициативе пастора Визельгрена 1865

ГРАНАТОВОЕ ВИНО

Словарь алкогольных напитков

Гранатовое вино — высокоэкстрактивное красное вино (южных регионов) с сахарной окраской.

ГРАНД ГРАЙЯР

Словарь алкогольных напитков

Гранд Грайяр (Grand Gruyere) — швейцарский ликер, настоянный на травах.

ГРАППА

Словарь алкогольных напитков

Граппа — итальянский национальный крепкий спиртной напиток. Продукт перегонки виноградных выжимок, специально обработанных водяным паром под небольшим давлением.

ГРАППА

Словарь алкогольных напитков

Граппа — итальянская виноградная водка с характерным ароматом и вкусом.

ГРЕНАДИН

Словарь алкогольных напитков

Гренадин (Grenadine) — ликер на основе гранатового сиропа.

ГРОГ

Словарь алкогольных напитков

Грог — разновидность горячего пунша. Готовят грог в стакане хайбол с коньяком или ромом но с добавлением сиропа или ликера, горячей воды или крепкого чая. для ар

ГРОГ

Словарь алкогольных напитков

Грог (англ. grog), напиток, приготовленный из рома (или коньяка) и кипятка с сахаром; иногда добавляется лимонный сок.

БЕЛАЯ ГОРЯЧКА

Словарь алкогольных напитков

Белая горячка, острый психоз, развивающийся под влиянием длительного злоупотребления спиртными напитками, характеризующийся расстройством сознания, обильными, пр

СОММЕР ГАРДЕН

Словарь алкогольных напитков

Соммер Гарден (Sommer Garden) — зарегистрированная марка ликера, который подслащен сахарином. Выпускается в Дании.

ГОРЮВА́ЛЬНИЦЯ, ЦІ,

Грінченко. Словник української мови

Горюва́льниця, ці, ж. Женщина бѣдстдующая, горюющая. Моя й матінко рідна! Моя й скитальниця, моя й горювальниця. Мил. 195. Ум. Горюва́льничка. Моя й дочко, моя й

ГОСПОДА́РНО

Грінченко. Словник української мови

Господа́рно нар. Хозяйственно, по хозяйски. Як не гарно, то не господарно. Чуб. І. 243. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1

ГОСТИ́НОЧКА, КИ,

Грінченко. Словник української мови

Гости́ночка, ки, ж. Ум. отъ гостина. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 318.

ГРЕ́БУВАТИ, БУЮ, ЄШ,

Грінченко. Словник української мови

Гре́бувати, бую, єш, гл. = Гребати. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 324.

ГУРО́К, РКА́,

Грінченко. Словник української мови

Гуро́к, рка́, м. = Огірок. Ном. № 6660. Маркев. 153. Ум. Гуро́чок. Повна як гурочок. МВ. І. 8. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К.,

ГУРТОПРА́ВЦЯ, ЦІ,

Грінченко. Словник української мови

Гуртопра́вця, ці, м. = Гуртоправ. Мирг. у. Слов. Д. Эварн. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 342.

ДЖУМИ́ГА, ГИ,

Грінченко. Словник української мови

Джуми́га, ги, ж. Осадокъ на днѣ со суда съ водой, на днѣ самовара. Вже нема води в самоварі, на дні сама джумига. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред.

ДИРЛИ́ГА, ГИ,

Грінченко. Словник української мови

Дирли́га, ги, ж. = Ґирлиґа. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 384.

ДО́ВГІСТЬ, ГОСТИ,

Грінченко. Словник української мови

До́вгість, гости, ж. Долгота, длина. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 401.

ДОБЕРЕГА́ТИ, ГА́Ю, ЄШ,

Грінченко. Словник української мови

Доберега́ти, га́ю, єш, сов. в. доберегти́, режу́, же́ш, гл. Приберегать, приберечь; досматривать, досмотрѣть. Тепер уже доберегайте одно ’дного. Г. Барв. 515. С

ДОБЛАГА́ТИ, ГА́Ю, ЄШ,

Грінченко. Словник української мови

Доблага́ти, га́ю, єш, гл. Допроситься, упросить, умолить. Благав Бога, щоб дівчину хоч свою побачить, — не доблагав. Шевч. 1883. 33. Словарь української мови: в

ДОБРЯ́ГА, ГИ,

Грінченко. Словник української мови

Добря́га, ги, м. Добрый человѣкъ, добрякъ. А сі добрі люде найдуть тебе етюде: і на тім світі, добряги, тебе не забудуть. Шевч. 539. Словарь української мови: в

ДОБІ́ГАТИСЯ, ГАЮСЯ, ЄШСЯ,

Грінченко. Словник української мови

Добі́гатися, гаюся, єшся, гл. Добѣгаться. Добі́гатися чого́. Достичь чего. Борз. у. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.

ДОБІГАТИ, ГА́Ю, ЄШ,

Грінченко. Словник української мови

Добігати, га́ю, єш, сов. в. добігти, біжу́, жи́ш, гл. Добѣгать, добѣжать. Швидкий сам добіжить, а смирного Бог донесе. Ном. № 1968. 2) Добігти чого́. Пріобрѣсти

ДОВГ, ГУ,

Грінченко. Словник української мови

Довг, гу, м. Долгъ. Узяв його дідько за старий довг. Ном. № 8314. Голод мутить, а довг крутить. Ном. № 10654. Ум. Довжо́к. Чуб. V. 1095. Словарь української мов

ДОГА́ЯТИ, ГА́Ю, ЄШ,

Грінченко. Словник української мови

Дога́яти, га́ю, єш, гл. — кого. Задержать до извѣстнаго времени. До вечора мене догаяв і таки не віддав грошей. Харьк. г. Словарь української мови: в 4-х тт. /

ДОГА́ЯТИСЯ, ГА́ЮСЯ, ЄШСЯ,

Грінченко. Словник української мови

Дога́ятися, га́юся, єшся, гл. Замедлить до извѣстнаго времени. Догаявся, що вже й ніч. Харьк. г. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К

ДОГА́ЇТИ, ГАЮ, ЄШ,

Грінченко. Словник української мови

Дога́їти, гаю, єш, гл. = Догаяти. Сами себе до ночі догаїте. Грин. ІІІ. 432. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1.

ДОГА́ЇТИСЯ, ГАЮСЯ, ЄШСЯ,

Грінченко. Словник української мови

Дога́їтися, гаюся, єшся, гл. = Догаятися. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 406.

ДОГО́ЇТИ, ГО́Ю, ЇШ,

Грінченко. Словник української мови

Дого́їти, го́ю, їш, гл. Долѣчить, заживить рану, нарывъ и т. п. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 407.

ДОГРАВА́ТИ, ГРАЮ́, Є́Ш,

Грінченко. Словник української мови

Дограва́ти, граю́, є́ш, сов. в. догра́ти, гра́ю, єш, гл. Доигрывать, доиграть. Дід до вечора дограв, а увечері став іти додому. Грин. II. 59. Словарь українсько

ДОЛІГА́ТИ, ГА́Ю, ЄШ,

Грінченко. Словник української мови

Доліга́ти, га́ю, єш, гл. = Долегати. Кінь знає, як му сідло долігає. Ном. № 2358. До кого долігає, там рукою сягає. Ном. № 9750. Словарь української мови: в 4-х

ДОМАГА́ТИСЯ, ГА́ЮСЯ, ЄШСЯ,

Грінченко. Словник української мови

Домага́тися, га́юся, єшся, гл. = Домогатися. Ном. № 5342. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 418.

ДОМОГА́ТИСЯ, ГА́ЮСЯ, ЄШСЯ,

Грінченко. Словник української мови

Домога́тися, га́юся, єшся, сов. в. домогти́ся, жу́ся, жешся, гл. Требовать, добиваться, добиться, настойчиво просить. Поки було доможемось молока у пана, або тар

ДОНІ́ГАТИСЯ, ГАЮСЯ, ЄШСЯ,

Грінченко. Словник української мови

Доні́гатися, гаюся, єшся, гл. Умориться, устать до извѣстной степени, доходиться до утомленія. Оце так донігався, що аж тіло труситься. Полт. г. Слов. Д. Эварн.

ДОПЛИ́ГУВАТИ, ГУЮ, ЄШ,

Грінченко. Словник української мови

Допли́гувати, гую, єш, сов. в. доплигну́ти, ну́, не́ш, гл. Доскакивать, доскочить, допрыгивать, допрыгнуть. Розгнівався кінь, як стрибнув, — на сажень до царівни

ДОПОМАГА́ТИ, ГА́Ю, ЄШ,

Грінченко. Словник української мови

Допомага́ти, га́ю, єш, сов. в. допомогти́, можу́, жеш, гл. Помогать, помочь. Вже й сини Шрамови підросли і допомагали батькові у походах. К. ЧР. 14. Як міг, так

ДОПОМО́ГА, ГИ,

Грінченко. Словник української мови

Допомо́га, ги, ж. Помощь, пособіе. Грин. II. 38. Тільки озвешся, руку потягне і допомогу дасть. К. ЧР. 398. Я тобі буду в допомозі. Грин. II. 32. Словарь україн

ДОСТЕРІГА́ТИ, ГА́Ю, ЄШ,

Грінченко. Словник української мови

Достеріга́ти, га́ю, єш, сов. в. достере́гти́, режу́, же́ш, гл. Слѣдить, выслѣдить, наблюдать. Я достерігаю всяку річ. Н. Вол. у. Таки достеріг вовка. Радомысл. у

ДОСТИГА́ТИ, ГА́Ю, ЄШ,

Грінченко. Словник української мови

Достига́ти, га́ю, єш, сов. в. дости́гти, гну, неш, гл. Созрѣвать, созрѣть. Надійшли жнива, достигла Василева пшениця. МВ. І. 124. Словарь української мови: в 4-

ДОСТОГНА́ТИСЯ, ГНУ́СЯ, НЕШСЯ,

Грінченко. Словник української мови

Достогна́тися, гну́ся, нешся, гл. Достонаться. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 431.

ДОСТРИГА́ТИ, ГА́Ю, ЄШ,

Грінченко. Словник української мови

Дострига́ти, га́ю, єш, сов. в. достри́гти, жу́, же́ш, гл. Достригать, достричь. Стриже стрижій чоловіка, достриг до вуха. Мнж. 121. Словарь української мови: в

ДОСТРИГА́ТИСЯ, ГА́ЮСЯ, ЄШСЯ,

Грінченко. Словник української мови

Дострига́тися, га́юся, єшся, сов. в. достри́гтися, жу́ся, же́шся, гл. Достригаться, достричься. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К.

ДОСТРУ́ГУВАТИ, ГУЮ, ЄШ,

Грінченко. Словник української мови

Достру́гувати, гую, єш, сов. в. доструга́ти, га́ю, єш, гл. Достругивать, достругать. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909

ДОСТРУГУ́ВАТИСЯ, ГУЮСЯ, ЄШСЯ,

Грінченко. Словник української мови

Достругу́ватися, гуюся, єшся, сов. в. доструга́тися, га́юся, єшся, гл. Достругиваться, достругаться. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка.

ДОСТЯГА́ТИ, ГА́Ю, ЄШ,

Грінченко. Словник української мови

Достяга́ти, га́ю, єш, сов. в. достигти́, гну́, неш, гл. = Досягати 1—3. АД. І. 258. КС. 1883. II. 391. Грин. II. 113. 1) Коло броду беру воду, не достягну до дн

ДОСЯГА́ТИ, ГА́Ю, ЄШ,

Грінченко. Словник української мови

Досяга́ти, га́ю, єш, сов. в. досягти́, гну́, неш, гл. 1) Доставать, достать до чего, хватать, хватить до чего. І крівавими руками мене ловлять, досягають. К. Пс

ДОТОРГУВА́ТИ, ГУ́Ю, ЄШ,

Грінченко. Словник української мови

Доторгува́ти, гу́ю, єш, гл. Доторговать, окончить торговлю. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 434.

ДОТОРГУВА́ТИСЯ, ГУ́ЮСЯ, ЄШСЯ,

Грінченко. Словник української мови

Доторгува́тися, гу́юся, єшся, гл. 1) Доторговаться. Доторгувався, що вже ні краму, ні грошей нема. Харьк. 2) Сторговаться. Словарь української мови: в 4-х тт.

ДОТЯГА́ТИ, ГА́Ю, ЄШ,

Грінченко. Словник української мови

Дотяга́ти, га́ю, єш, сов. в. дотягти́, гну́, неш, гл. Дотягивать, дотянуть, дотаскивать, дотащить. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. —

ДРЕМЛЮ́ГА, ГИ,

Грінченко. Словник української мови

Дремлю́га, ги, ж. Птица козодой, Carrimulgus europaeus. Черк. у. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 442.

ДРИГТІ́ТИ, ГЧУ́, ТИ́Ш,

Грінченко. Словник української мови

Дригті́ти, гчу́, ти́ш, гл. = Драгліти. О. 1862. VIII. 49. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 442.

ДРУГ, ГА,

Грінченко. Словник української мови

Друг, га, мн. Дру́зі, м. 1) Другъ. Без вірного друга великая туга. Ном. №9021. Годі тобі жити за тихим Дунаєм: ми на тебе, друже, давно вже чигаєм. К. Досв. 28.

ДРУЧЯ́ГА, ГИ,

Грінченко. Словник української мови

Дручя́га, ги, ж. Ув. отъ II. друк. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 450.

ДРЯГОТІ́ТИ, ГОЧУ́, ТИ́Ш,

Грінченко. Словник української мови

Дряготі́ти, гочу́, ти́ш, гл. Дрожать. Як біжить хто конем по греблі, то аж дряготить гребля вся. Волч. у. См. Дрягтіти. Словарь української мови: в 4-х тт. / За

ДРЯГТІ́ТИ, ГЧУ́, ТИ́Ш,

Грінченко. Словник української мови

Дрягті́ти, гчу́, ти́ш, гл. = Двигтіти, дряготіти. Ходять сім коров по піску і такі ситі, що сало на їх так і дрягтить. Мил. 4. Словарь української мови: в 4-х т

ДРЯПУ́ГА, ГИ,

Грінченко. Словник української мови

Дряпу́га, ги, об. = Дряпіка. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 451.

ДРІ́БНО НАР. МЕЛКО; ГУСТО, ЧАСТО. ПОНАБИВАНО КАМІННЯ ДРІБНО-ДРІБНО, НЕНАЧЕ ГОРОХОМ ВИСЛАНО. СТОР. І. 146. БАГАТИЙ ДРІБНО КРАЄ. НОМ. № 1451. БИЙ ТА Й ДРІБНО, ЩОБ ЗНАЛИ, ЧИЙ СИН. НОМ. №

Грінченко. Словник української мови

Дрі́бно нар. Мелко; густо, часто. Понабивано каміння дрібно-дрібно, неначе горохом вислано. Стор. І. 146. Багатий дрібно крає. Ном. № 1451. Бий та й дрібно, щоб

ДУГА́, ГИ́,

Грінченко. Словник української мови

Дуга́, ги́, ж. Дуга — согнутая линія или согнутый дугою предметъ; часть различныхъ снарядовъ. Шух. І. 98, 199, 224, 225, 228, 278. Также дуга въ упряжи. Ой ти ст

ДЬО́ГНУТИ, ГНУ, НЕШ,

Грінченко. Словник української мови

Дьо́гнути, гну, неш, гл. Толкнуть, кольнуть. Дьогнуло в серце. Вх. Зн. 14. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. —

ДЬО́ГОТЬ, ГТЮ,

Грінченко. Словник української мови

Дьо́готь, гтю, м. = Діготь. Тхне смолою та дьогтем. Левиц. І. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 461.

ДІ́ГОТЬ, ГТЮ,

Грінченко. Словник української мови

Ді́готь, гтю, м. Деготь. Лучче пропить, ніж дігтю купить. Ном. № 11718. К. Дз. 120. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.

ДІДУГА́, ГИ́, ДІДУГА́Н, НА,

Грінченко. Словник української мови

Дідуга́, ги́, дідуга́н, на, м. Ув. отъ дід. Ой ти — старий дідуга, ізігнувся як дуга. Н. п. Старий уже був дуже дідуган той Грива. К. Орися. (ЗОЮР. II. 201). Зус

ЕЛЕ́ГІЯ, ГІЇ,

Грінченко. Словник української мови

Еле́гія, гії, ж. Элегія. Як би ви знали, паничі, де люде плачуть живучи, то ви б елегій не творили. Шевч. ІІ. 152. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред.

ЖАГА́, ГИ́,

Грінченко. Словник української мови

Жага́, ги́, ж. 1) Жажда. 2) Горячее желаніе. До жаги приспіло. Ном. № 5026. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1

ЖЕ́НЧУГ, ГУ,

Грінченко. Словник української мови

Же́нчуг, гу, м. = Жемчуг. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 479.

ЖЕМЧУГ, ГУ,

Грінченко. Словник української мови

Жемчуг, гу, м. Жемчугъ. Ой там Ганно чка гуляла, жемчуг намисто порвала. Чуб. III. 188. Ум. Жемчужо́к. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченк

ЖЕНЬЧУГИ́, ГІ́В,

Грінченко. Словник української мови

Женьчуги́, гі́в, м. мн. (вмѣсто: жемчуги). Бѣлые стекляные бусы у гуцулокъ. Гол. Од. 71. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—

ЖЕРЛИГА, ГИ,

Грінченко. Словник української мови

Жерлига, ги, ж. Большая удочка. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 480.

ЖИДЮ́ГА, ГИ́,

Грінченко. Словник української мови

Жидю́га, ги́, м. Ув. отъ жид. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 483.

ЗА́ГА, ГИ,

Грінченко. Словник української мови

За́га, ги, ж. Изжога. Зага пекла. Канев. у. МУЕ. III. 55. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 23.

ЗА́ШМОРГ, ГУ,

Грінченко. Словник української мови

За́шморг, гу, м. 1) Затягиваніе петли. зав’яза́ти за́шморгом. Затянуть петлей. 2) Диви́тися за́шморгом. Непріязненно смотрѣть. Ном. № 3044. І косо, зашморгом д

ЗАБА́ГТИСЯ, ГНЕТЬСЯ,

Грінченко. Словник української мови

Заба́гтися, гнеться, гл. безгл. Захотѣться. Забаглось дівчині подивитись на свою вроду. Св. Л. 13. Забаглося води: наче ж і солоного не їв. Камен. у. От забаглос

ЗАБАГА́ТИ, ГА́Ю, ЄШ,

Грінченко. Словник української мови

Забага́ти, га́ю, єш, гл. = Забажати. Бач, чого забагається. Св. Л. 124. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С.

ЗАБАГНУ́ТИ, ГНУ, НЕШ

Грінченко. Словник української мови

Забагну́ти, гну, неш Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 2.

ЗАБГА́ТИ, ГА́Ю, ЄШ,

Грінченко. Словник української мови

Забга́ти, га́ю, єш, гл. 1) Загнуть. Забгавши — загнувши зелізцем один копець дрота, вкладають його у ямку. Шух. І. 280. 2) Запрятать. Куди ти забгав сокиру? Во

ЗАБЕ́ГА, ГИ,

Грінченко. Словник української мови

Забе́га, ги, ж. = Забіг 3. Н. Вол. у. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 4.

ЗАБЕНДЮГУВА́ТИ, ГУ́Ю, ЄШ,

Грінченко. Словник української мови

Забендюгува́ти, гу́ю, єш, гл. О возѣ съ снопами, сѣномъ: придавить сверху положенной жердью (рублё́м). Понакладали вози (снопами), забендюгували, ушнурували. Мир

ЗАБЛАГА́ТИ, ГА́Ю, ЄШ,

Грінченко. Словник української мови

Заблага́ти, га́ю, єш, гл. Умолить. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 6.

ЗАБІ́Г, ГУ,

Грінченко. Словник української мови

Забі́г, гу, м. 1) Набѣгъ. Драг. 228. 2) Убѣжище, пристанище. уда́тися в забі́ги до. Убѣжать, укрыться въ. Шляхта позосталася, удавишся в забіги до кріпких свої

ЗАБІ́ГА, ГИ,

Грінченко. Словник української мови

Забі́га, ги, об. Бродяга, пришелецъ. Та се мабуть якийсь забіга. Харьк. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С.

ЗАБІ́ГАТИ, ГАЮ, ЄШ,

Грінченко. Словник української мови

Забі́гати, гаю, єш, гл. Забѣгать, начать бѣгать. Заворушились, забігали люде. Забіга́ти, га́ю, єш, сов. в. забі́гти, біжу, жи́ш, гл. 1) Забѣгать, забѣжать. Туд

ЗАБІ́ГАТИСЯ, ГАЮСЯ, ЄШСЯ,

Грінченко. Словник української мови

Забі́гатися, гаюся, єшся, гл. Запыхаться отъ бѣганія. Забігався, ледве дише. Харьк. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.

ЗАВА́ГА, ГИ,

Грінченко. Словник української мови

Зава́га, ги, ж. Отягощеніе; помѣха. Ось підписуйте лишенії! — каже писарь старшині. — Зібралось ціх бамаг скільки! Хоч би швидче здихаться ції заваги, — їх стіль

ЗАВЕРГА́ТИ, ГА́Ю, ЄШ,

Грінченко. Словник української мови

Заверга́ти, га́ю, єш, сов. в. заве́ргнути, ну, неш и заве́ргти, ве́ржу, жеш, гл. Забрасывать, забросить, закидывать, закинуть. Прала дівойка хусти на леду, прийш

ЗАГА́Й, ГА́Ю,

Грінченко. Словник української мови

Зага́й, га́ю, м. 1) Проволочка, замедленіе. Не стілько того діла, як один загай. Лубен. у. Аби б загаю не було, а то я не баритимусь. Лубен. у. 2) Заросль; чащ

ЗАГА́ЮВАТИ, ГА́ЮЮ, ЄШ,

Грінченко. Словник української мови

Зага́ювати, га́юю, єш, сов. в. зага́яти, га́ю, єш, гл. Задерживать, задержать. Щоб не загаять тебе, а я ще піду коня запрягать. Канев. у. — Постривайте, каже, я

ЗАГА́ЮВАТИСЯ, ГА́ЮЮСЯ, ЄШСЯ,

Грінченко. Словник української мови

Зага́юватися, га́ююся, єшся, сов. в. зага́ятися, га́юся, єшся, гл. Замѣшкиваться, замѣшкаться, замедлить. Пора, брате, ни виступці, бо вже ми й так загаялись. Не

ЗАГА́ЇТИ, ГА́Ю, ЄШ,

Грінченко. Словник української мови

Зага́їти, га́ю, єш, гл. 1) = Загаяти. 2) Заставить чѣмъ либо пространство. Загаїли стаю бербеницями. Вх. Зн. 18. 3) Загородить, положить преграду. Вх. Уг. 238

ЗАГЛЯ́ГАТИ, ГАЮ, ЄШ,

Грінченко. Словник української мови

Загля́гати, гаю, єш, гл. Приготовить гля́ганий сыръ. См. Гляганий. Марк. 158. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2

ЗАГО́ЮВАТИСЯ, ГО́ЮЮСЯ, ЄШСЯ,

Грінченко. Словник української мови

Заго́юватися, го́ююся, єшся, сов. в. заго́їтися, го́юся, їшся, гл. Заживать, зажить (о ранѣ). Загоїться, поки весілля скоїться. Ном. № 5305. Словарь української

ЗАГОГОТІТИ, ГОЧУ́, ТИ́Ш,

Грінченко. Словник української мови

Загоготіти, гочу́, ти́ш, гл. Загудѣть глухо. Загоготів якийсь підземний глас. Греб. 373. В печі загоготіло. Св. Л. 121. Словарь української мови: в 4-х тт. / За

ЗАГОЮ́ВАТИ, ГО́ЮЮ, ЄШ,

Грінченко. Словник української мови

Загою́вати, го́юю, єш, сов. в. заго́їти, го́ю, їш, гл. Залѣчивать, залѣчить, заживлять, заживить (рану). Всі його рани загоює своїм розумним словом. Г. Барв. 163

ЗАГУГНИ́ТИ, ГНЮ́, НИ́Ш,

Грінченко. Словник української мови

Загугни́ти, гню́, ни́ш, гл. Заговорить въ носъ, загнусить. Аж ось пан Олексій покинув читати та як загугнить з своїми школярами. Кв. І. 244. І мені Господь посла

ЗАГУСТИ́, ГУДУ́, ДЕ́Ш,

Грінченко. Словник української мови

Загусти́, гуду́, де́ш, гл. 1) Загудѣть. Під землею щось загуло страшно. ЗОЮР. II. 31. Загула Хортиця з Лугом: «чую, чую!» Шевч. 57. А загув — аж сумно слухати —

ЗАГІ́Н, ГО́НУ,

Грінченко. Словник української мови

Загі́н, го́ну, м. 1) Загонъ, пашенная полоса. Угор. 2) Отрядъ. А козаки тим часом гунули з України повагом, свої загони до купи скликаючи. К. Хмельн. 3) Мѣсто

ЗАДВИГТІ́ТИ, ГЧУ́, ТИ́Ш,

Грінченко. Словник української мови

Задвигті́ти, гчу́, ти́ш, гл. Задрожать. Як ступив… на ті підмости, то вони аж задвигтіли й загули. Левиц. Пов. 330. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред

ЗАДИ́РГА, ГИ, ЗАДИ́РКА, КИ,

Грінченко. Словник української мови

Зади́рга, ги, зади́рка, ки, ж. 1) Задоръ; ссора. Кіндрат на задиргу йде. Нволынск. у. 2) Заусеница. Камен. у. Ум. Зади́рочка. Словарь української мови: в 4-х

ЗАЖИГА́ТИ, ГА́Ю, ЄШ,

Грінченко. Словник української мови

Зажига́ти, га́ю, єш, гл. = Запалювати. Нехай свічі восковії зажигає. Мет. 170. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т.

ЗАЖИГА́ТИСЯ, ГА́ЮСЯ, ЄШСЯ,

Грінченко. Словник української мови

Зажига́тися, га́юся, єшся, гл. Ячмені зажигаються, — солов’ї щебетать забуваються; ячмені позажигались, — солов’ї щебетать позабувались. Мил. 93. Словарь україн

ЗАЖО́ГА, ГИ,

Грінченко. Словник української мови

Зажо́га, ги, ж. Поджогъ. Без зажоги й дрова не горять. Ном. № 3298. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 39.

ЗАЗМАГА́ТИСЯ, ГА́ЮСЯ, ЄШСЯ,

Грінченко. Словник української мови

Зазмага́тися, га́юся, єшся, гл. Вступить въ споръ, заспорить. Зазмагалися за той город, та й сваряться, та й позиваються й досі. Словарь української мови: в 4-х

ЗАКРУГЛИ́ТИ, ГЛЮ́, ЛИШ,

Грінченко. Словник української мови

Закругли́ти, глю́, лиш, гл. Округлить. Вікно зверху трохи закругляне. Левиц. Пов. 19. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—190

ЗАКУЛЬГА́ТИ, ГАЮ, ЄШ,

Грінченко. Словник української мови

Закульга́ти, гаю, єш, гл. Захромать. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 56.

ЗАЛИ́ГУВАТИ, ГУЮ, ЄШ,

Грінченко. Словник української мови

Зали́гувати, гую, єш, сов. в. залига́ти, га́ю, єш, гл. 1) Надѣть веревку (налигач) на рога вола. Сірі воли залигає. Чуб. V. 1034. 2) Переносно: схватить, лишит

ЗАЛО́Г, ГУ,

Грінченко. Словник української мови

Зало́г, гу, м. = Заклад 4. Уман. у. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 60.

ЗАЛО́ГА, ГИ,

Грінченко. Словник української мови

Зало́га, ги, ж. 1) Гарнизонъ. Сей город був султанський; стояла в йому турецька залога. К. (Правда, 1868, стр. 53). 2) Охранительная стража. Ой Бог знає, Бог в

ЗАЛЬО́ГИ, ГІВ,

Грінченко. Словник української мови

Зальо́ги, гів, м. мн. Засада. Вони обидва лежали тоді в зальогах з киями — один з одного боку, а другий з другого; ми туди, а вони до нас. Павлогр. у. ( Залюбовс

ЗАЛЯГА́ТИ, ГА́Ю, ЄШ,

Грінченко. Словник української мови

Заляга́ти, га́ю, єш, сов. в. залягти́, ля́жу, жеш, гл. 1) Занимать, занять мѣсто, покрывать, покрыть собою. Геть! бач моє місто залягла. Мнж. 143. Сиві кабани у

ЗАМАГА́ТИ, ГА́Ю, ЄШ,

Грінченко. Словник української мови

Замага́ти, га́ю, єш, гл. Одолѣвать. Робота замагає. Ольгопольск. у. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 62.

ЗАМГНУ́ТИ, ГНУ́, НЕ́Ш,

Грінченко. Словник української мови

Замгну́ти, гну́, не́ш, гл. Вздремнуть, задремать. Сим. 185. «Ну лишень, жінко, я трошки заміну, а ти мені піськай». Ліг ото собі й заснув. Драг. 60. Чи спали люд

ЗАМОГА́ТИ, ГА́Ю, ЄШ,

Грінченко. Словник української мови

Замога́ти, га́ю, єш, сов. в. замогти́, жу, жеш, гл. 1) Осиливать, осилить, одолѣвать, одолѣть. Дужчий заміг би багато декого, та се не закон. Камен. у. 2) Быть

ЗАМОРГА́ТИ, ГА́Ю, ЄШ,

Грінченко. Словник української мови

Заморга́ти, га́ю, єш, гл. Заморгать, зашевелить бровями. Оддай мене за такого, що чорнії уси: він до мене заморгає, а я засміюся. Чуб. V. 561. Словарь українськ

ЗАОБЛОГУВА́ТИ, ГУ́Ю, ЄШ,

Грінченко. Словник української мови

Заоблогува́ти, гу́ю, єш, гл. О полѣ: остаться невоздѣланнымъ. Чуб. VI. 62. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. —

ЗАПАЛЬНИ́Й, А́, Е. ВОСПЛАМЕНЯЮЩІЙСЯ, ГОРЮЧІЙ

Грінченко. Словник української мови

Запальни́й, а́, е. воспламеняющійся, горючій Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 75.

ЗАПЛИГА́ТИ, ГАЮ, ЄШ,

Грінченко. Словник української мови

Заплига́ти, гаю, єш, гл. Запрыгать. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 81.

ЗАПОБІГА́ТИ 2, ГА́Ю, ЄШ,

Грінченко. Словник української мови

Запобіга́ти 2, га́ю, єш, сов. в. запобі́гти, біжу, жи́ш, гл. 1) Предупреждать, предупредить, предварять, предварить. 2) Добывать, добыть, получить, достать; по

ЗАПОМАГА́ТИ, ГА́Ю, ЄШ,

Грінченко. Словник української мови

Запомага́ти, га́ю, єш, сов. в. запомогти́, мо́жу, жеш, гл. Помогать, помочь, поддерживать, поддержать, давать, дать помощь. Я запоміг їх худобою, землею. Н. Вол.

ЗАПОМО́ГА, ГИ,

Грінченко. Словник української мови

Запомо́га, ги, ж. Вспомоществованіе, помощь. Запомога моя в Бозі: правих серцем Він спасає. К. Псал. 13. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінче

ЗАПОСЯГА́ТИ, ГА́Ю, ЄШ,

Грінченко. Словник української мови

Запосяга́ти, га́ю, єш, сов. в. запосягти́, гну́, неш, гл. = Засягати, засягти. Показує хлопчика гарненького та сліпенького на обидва ока — і воно само одно очко

ЗАПРАГА́ТИСЯ, ГА́ЮСЯ, ЄШСЯ,

Грінченко. Словник української мови

Запрага́тися, га́юся, єшся, сов. в. запрагти́ся, гнуся, нешся, гл. Желаться, пожелаться, захотѣться. Що тобі ся запрагне? Вх. Зн. 20. Словарь української мови:

ЗАПРИСЯГА́ТИ, ГА́Ю, ЄШ,

Грінченко. Словник української мови

Заприсяга́ти, га́ю, єш, сов. в. заприсягти, гну́, не́ш, гл. Клясться, поклясться. Свята присяга передо мною, заприсягавесь бути слугою. Чуб. V. 386. Словарь укр

ЗАПРЯГА́ТИ, ГА́Ю, ЄШ,

Грінченко. Словник української мови

Запряга́ти, га́ю, єш, сов. в. запрягти́, жу́, же́ш, гл. Запрягать, запрячь. Учений, а кобили не запряже. Ном. № 6058. Запріг коня вороного та й одвідав. Чуб. V.

ЗАПРЯГА́ТИСЯ, ГА́ЮСЯ, ЄШСЯ,

Грінченко. Словник української мови

Запряга́тися, га́юся, єшся, сов. в. запрягти́ся, жу́ся, же́шся, гл. Запрягаться, запречься. Троє разом запряглись. Гліб. 88. Словарь української мови: в 4-х тт.

ЗАРИГА́ТИ, ГА́Ю, ЄШ,

Грінченко. Словник української мови

Зарига́ти, га́ю, єш, гл. 1) Начать отрыгивать. 2) Запачкать рвотой. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 8

ЗАСКИ́ГЛИТИ, ГЛЮ, ЛИШ,

Грінченко. Словник української мови

Заски́глити, глю, лиш, гл. Жалобно застонать, завыть, завизжать, залаять. Одна гонча заскиглила і стала дряпать лапами і скребти землю. Стор. МПр. 112. Аж гульк!

ЗАСЛУ́ГА, ГИ,

Грінченко. Словник української мови

Заслу́га, ги, ж. 1) Заслуга. Котюзі по заслузі. Ном. № 7089. 2) Вознагражденіе, жалованье. Що я в свого пана служив і заслуги не получив. Чуб. V. 1014. Мари вк

ЗАСО́ВГАТИ, ГАЮ, ЄШ,

Грінченко. Словник української мови

Засо́вгати, гаю, єш, гл. Зашаркать (ногами). Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 99.

ЗАСТИГА́ТИ, ГА́Ю, ЄШ,

Грінченко. Словник української мови

Застига́ти, га́ю, єш, сов. в. засти́гти, гну, неш, гл. 1) Застывать, застыть. аж йому́ в литка́х засти́гло. Испугался. Ном. № 9336. 2) Застигать, застичь. Терп

ЗАСТРУ́ГУВАТИ, ГУЮ, ЄШ,

Грінченко. Словник української мови

Застру́гувати, гую, єш, сов. в. заструга́ти, жу́, жиш, гл. Застрагивать, застрогать, заострить. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К.

ЗАСТРЯВА́ТИ, РЯЮ, ЄШ И ЗАСТРЯГА́ТИ, ГА́Ю, ЄШ,

Грінченко. Словник української мови

Застрява́ти, ряю, єш и застряга́ти, га́ю, єш, сов. в. застря́ти, ря́ну, неш и застрягти, гну, неш, гл. Застрявать, застрять, завязнуть. Жартувала баба з колесом,

ЗАСЯГА́ТИ, ГА́Ю, ЄШ,

Грінченко. Словник української мови

Засяга́ти, га́ю, єш, сов. в. засягти́, гну́, неш, гл. 1) Захватывать, захватить. 2) Охватывать, охватить. Було видко усе, скільки засягло око. Ком. І. 10. (Дум

ЗАТОРГУВА́ТИ, ГУ́Ю, ЄШ,

Грінченко. Словник української мови

Заторгува́ти, гу́ю, єш, гл. Заторговать. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 109.

ЗАТУГА́ВІТИ, ВІЮ, ЄШ, ЗАТУГНУ́ТИ, ГНУ, НЕШ,

Грінченко. Словник української мови

Затуга́віти, вію, єш, затугну́ти, гну, неш, гл. Загустѣть, затвердѣть; уплотниться. Болото затугавіло, що й ноги не витягнеш. Камен. у. Трохи хай глина затугне,

ЗАТЯ́Г, ГУ,

Грінченко. Словник української мови

Затя́г, гу, м. Навербованный отрядъ войска. КС. 1883. IV. 751; II. 298. Ой деж твої, пане Саво, битії таляри, що їх набрав по Вкраїні водячи затяги! Н. п. Слова

ЗАТЯГА́ТИ, ГА́Ю, ЄШ,

Грінченко. Словник української мови

Затяга́ти, га́ю, єш, сов. в. затягти́, гну́, неш, гл. 1) Затягивать, затянуть. Не можна затягати нитку на шиї, бо нечистий задавить. Грин. II. 25. Нуте, хлопці

ЗАТЯГА́ТИСЯ, ГА́ЮСЯ, ЄШСЯ,

Грінченко. Словник української мови

Затяга́тися, га́юся, єшся, сов. в. затягти́ся, гну́ся, нешся, гл. 1) Затягиваться, затянуться. 2) Затаскиваться, затаскаться. 3) Вербоваться, навербоваться. К

ЗАЧО́ВГАТИ, ГАЮ, ЄШ,

Грінченко. Словник української мови

Зачо́вгати, гаю, єш, гл. Зашаркать (ногами). Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 116.

ЗАШМАГА́ТИ, ГА́Ю, ЄШ,

Грінченко. Словник української мови

Зашмага́ти, га́ю, єш, гл. Засѣчь, забить. До полусмерти зашмагав канчуками. Стор. І. 191. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907

ЗАШМО́РГУВАТИ, ГУЮ, ЄШ,

Грінченко. Словник української мови

Зашмо́ргувати, гую, єш, сов. в. зашморгну́ти, ну́, не́ш, гл. Затягивать, затянуть (петлю и пр.). Мнж. 61. Зашморгни калитку. Зашморгнув на шиї він аркан. Г. Арт.

ЗАШМО́РГУВАТИСЯ, ГУЮСЯ, ЄШСЯ,

Грінченко. Словник української мови

Зашмо́ргуватися, гуюся, єшся, сов. в. зашморгну́тися, ну́ся, не́шся, гл. Затягиваться, затянуться (о петлѣ и пр.). Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред.

ЗАШПИГА́ТИ, ГА́Ю, ЄШ,

Грінченко. Словник української мови

Зашпига́ти, га́ю, єш, гл. Заколоть. Левиц. І. 515. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 118.

ЗАШУГА́ТИ, ГА́Ю, ЄШ,

Грінченко. Словник української мови

Зашуга́ти, га́ю, єш, гл. Залетать, разсѣкая воздухъ. Зашугали сірі орли, літаючи над трупами. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К.,

ЗБЕРІГА́ТИ, ГА́Ю, ЄШ,

Грінченко. Словник української мови

Зберіга́ти, га́ю, єш, сов. в. зберегти́, режу́, же́ш, гл. Сберегать, сберечь. А ще і для мене Бог на світі радість зберіг. Мог. 85. Словарь української мови: в

ЗБОРГУВИ́ТИ, ГУ́Ю, ЄШ,

Грінченко. Словник української мови

Зборгуви́ти, гу́ю, єш, гл. Раздать въ долгъ. Увесь крам зборгував, а грошей кат-ма. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.

ЗБІ́ГА́ТИ, ГА́Ю, ЄШ,

Грінченко. Словник української мови

Збі́га́ти, га́ю, єш, гл. Сбѣгать. Збігала — свічечку купила. МВ. ІІ. 50. Збіга́ти, га́ю, єш, сов. в. збі́гти, біжу́, жи́ш, гл. 1) Убѣгать, убѣжать. Царя оставл

ЗБІ́ГАТИСЯ, ГАЮСЯ, ЄШСЯ,

Грінченко. Словник української мови

Збі́гатися, гаюся, єшся, гл. Проситься искать; засуетиться, забѣгать. Говори швидче, бо за мною зараз збігаються. Котл. (1874), 331. За Оксаною, як її викрали, т

ЗВА́ГА, ГИ,

Грінченко. Словник української мови

Зва́га, ги, ж. Отвага, смѣлость. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 127.

ЗВЕРГА́ТИ, ГА́Ю, ЄШ,

Грінченко. Словник української мови

Зверга́ти, га́ю, єш, сов. в. зве́ргнути, ну, неш, гл. Извергать, извергнуть. Багацтво він чуже пожер і звергне, бо повелить йому Господь блювати. К. Іов. 44. Пом

ЗВИТЯ́ГА, ГИ,

Грінченко. Словник української мови

Звитя́га, ги, ж. Побѣда. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 130.

ЗВІРОКРУ́Г, ГУ,

Грінченко. Словник української мови

Звірокру́г, гу, м. Зодіакъ. Желех. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 132.

ЗВ’ЯГА́, ГИ, ЗВ’Я́КА, КИ,

Грінченко. Словник української мови

Зв’яга́, ги, зв’я́ка, ки, ж. 1) Лай. Не боїться вовк собаки, але його зв’яги (зв’яки). Ном. № 7253. 2) Брань, ругня, ссора. Така зв’яга йде в дому. Г. Барв. 53

ЗГА́, ЗГА́ГА, ГИ,

Грінченко. Словник української мови

Зга́, зга́га, ги, ж. 1) Изжога. Ном. №8163. Неначе згага запекла. Шевч. 401. 2) Жажда. Будеш серед бою згагою томитись, — я подам тобі з криниці водиці напитис

ЗГА́ЯТИ, ГАЮ, ЄШ,

Грінченко. Словник української мови

Зга́яти, гаю, єш, гл. О времени: по терять, пропустить. Не дооремо сьогодні, бо пів-дня згаяли, поки плуг поладнали — поламався. Харьк. Словарь української мови

ЗГО́ЇТИ, ГО́Ю, ЇШ,

Грінченко. Словник української мови

Зго́їти, го́ю, їш, гл. Залѣчить. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 139.

ЗДВИ́ГУВАТИ, ГУЮ, ЄШ,

Грінченко. Словник української мови

Здви́гувати, гую, єш, гл. = Здвигати. Брати тільки плечима здвигують. Рудч. Ск. ІІ. 102. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—

ЗДВИГ, ГУ,

Грінченко. Словник української мови

Здвиг, гу, м. 1) Стеченіе, скопленіе. В Почаєві на Зелені свята — такий здвиг! Могил. у. 2) Праздникъ Воздвиженія Креста Господня, 14 сентября. МУЕ. III. 48.

ЗДВИГА́ТИ, ГА́Ю, ЄШ,

Грінченко. Словник української мови

Здвига́ти, га́ю, єш, сов. в. здвигну́ти, ну́, не́ш, гл. 1) Сдвигать, сдвинуть. Бачу, що він здвигає брови. МВ. ІІ. 26. 2) = Здвигнутися 2. Ударив кулаком по ст

ЗДВИГА́ТИСЯ, ГА́ЮСЯ, ЄШСЯ,

Грінченко. Словник української мови

Здвига́тися, га́юся, єшся, сов. в. здвигну́тися, ну́ся, не́шся, гл. 1) Сдвигаться, сдвинуться, двинуться. Здвигнітеся, брати, від сну прокиньтесь. КЦН. 240. 2)

ЗДОГІ́Н, ГО́НУ,

Грінченко. Словник української мови

Здогі́н, го́ну, м. Доганка, погоня. на здогін. Въ догонку, въ погоню. Я за ним на здогін, — на тобі макогін. Чуб. V. 1160. Словарь української мови: в 4-х тт. /

ЗДРИГНУ́ТИСЯ, ГНУ́СЯ, НЕ́ШСЯ,

Грінченко. Словник української мови

Здригну́тися, гну́ся, не́шся, гл. = Здрігнутися. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 147.

ЗДРІГА́ТИСЯ, ГА́ЮСЯ, ЄШСЯ,

Грінченко. Словник української мови

Здріга́тися, га́юся, єшся, сов. в. здрігнут́ися, ну́ся, не́шся, гл. Вздрагивать, вздрогнуть. Троянці всі здрігнули. Котл. Ен. III. 59. Здрігнувся сердешний Яків,

ЗЕЛЕПУ́ГА, ГИ,

Грінченко. Словник української мови

Зелепу́га, ги, ж. и зелепу́ш, ша, м. 1) Незрѣлыя вишни. Вх. Зн. 21. 2) Порода зеленоватыхъ сливъ. Желех. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грін

ЗЛЕ́ГТИСЯ, ГНУСЯ, НЕШСЯ,

Грінченко. Словник української мови

Зле́гтися, гнуся, нешся, гл. Слежаться. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 157.

ЗЛИ́ГНУТИ, ГНУ, НЕШ,

Грінченко. Словник української мови

Зли́гнути, гну, неш, гл. Спасть, смягчиться. Уже злиг мороз. Н. Вол. у. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С.

ЗЛИГА́ТИ, ГА́Ю, ЄШ,

Грінченко. Словник української мови

Злига́ти, га́ю, єш, гл. 1) Сожрать. З тетками чорт тебе злигає. Котл. Ен. II. 18. 2) Привязать одно къ другому нѣсколькихъ рогатыхъ животныхъ, при помощи верев

ЗЛИГА́ТИСЯ, ГА́ЮСЯ, ЄШСЯ,

Грінченко. Словник української мови

Злига́тися, га́юся, єшся, гл. Сойтись, связаться. Котл. Ен. III. 57. Він непотрібно злигався з жидівкою. Стор. МПр. 146. Злигався я з діяволом. Шевч. 284. Слова

ЗЛОГИ, ГІВ,

Грінченко. Словник української мови

Злоги, гів, м. мн. 1) Роды. Балт. у. 2) Сидіти на зло́гах. Сидѣть подпершись локтями. Черк. у. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К

ЗЛОДЮГА, ГИ,

Грінченко. Словник української мови

Злодюга, ги, м. = Злодіяка. Один злодюга крав. Гліб. 81. Ум. Злодюжка. Злодюжка був на все сем. Драг. 66. Не був злодієм, а злодюжкою був. Г. Барв. 313. Словарь

ЗЛЯГАТИ, ГА́Ю, ЄШ,

Грінченко. Словник української мови

Злягати, га́ю, єш, сов. в. злягти, жу, жеш, гл. 1) Склоняться, склониться на что либо, опереться на что либо. Зліг на лісу, постояв. О. 1861. VIII. 20. (Пані) с

ЗЛЯГАТИСЯ, ГА́ЮСЯ, ЄШСЯ,

Грінченко. Словник української мови

Злягатися, га́юся, єшся, сов. в. злягтися, зля́жуся, жешся, гл. Совокупляться, вступать, вступить въ связь любовную. А та, чи зляглась, чи не зляглась з ужакою,

ЗМАГА, ГИ,

Грінченко. Словник української мови

Змага, ги, ж. Споръ, препирательство. Н. Вол. у. Іди, сину, пріч од мене: через тебе що-дня змага в мене. КС. 1882. XII. 442. Ум. Змажка. Грин. III. 610. Як своє

ЗМАГАТИ, ГА́Ю, ЄШ,

Грінченко. Словник української мови

Змагати, га́ю, єш, гл. Быть въ силахъ, въ состояніи. Поки руки змагають, то як небудь по світу плентався б. Г. Барв. 416. Ой косити, молотити — я то не змагаю. Г

ЗМАГАТИСЯ, ГА́ЮСЯ, ЄШСЯ,

Грінченко. Словник української мови

Змагатися, га́юся, єшся, гл. Спорить. Чуб. III. 221. Не в правді братік кохався, що за сестрицю змагався. Мет. 194. Ой добре, добре чуже дитя бить, що ні сварить

ЗМЕРЗНУТИ, ГНУ, НЕШ,

Грінченко. Словник української мови

Змерзнути, гну, неш, гл. Смерзнуть, озябнуть. Шолудиве порося і в Петрівку змерзне. Ном. № 1582. О, та й змерз же я цупко! Кв. Драм. 5. Зняв шапку, привітався… «

ЗМОГА, ГИ,

Грінченко. Словник української мови

Змога, ги, ж. Возможность. Терпіла я, терпіла, так уже змоги не стало: взяла та й покинула його, живи собі сам. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б.

ЗНЕВАГА, ГИ,

Грінченко. Словник української мови

Зневага, ги, ж. Неуваженіе, пренебрежете, непочтеніе. Побачив Турн собі зневагу: не мед дають тут пить, а брагу. Котл. Ен. VI. 28. Зневагу дати. Оказать неуважен

ЗНЕМАГА, ГИ,

Грінченко. Словник української мови

Знемага, ги, ж. Изнеможеніе, утомленіе. В мене була дуже працьовита кобила, — чи на гору там, чи що — й знемаги їй нема. Харьк. См. Знемога. Словарь української

ЗНЕМАГАТИ, ГАЮ, ЄШ,

Грінченко. Словник української мови

Знемагати, гаю, єш, гл. — на. Изнемогать отъ. То тим вони спочивали, що на рани постреляні да порубані дуже знемагали. Макс. (1849). 17. на сон знемагати. Сильно

ЗНЕМОГА, ГИ,

Грінченко. Словник української мови

Знемога, ги, ж. Изнеможеніе, слабость. Мир. ХРВ. 56. Знов у знемозі впала Тетяна на траву. Г. Барв. 540. См. Знемага. Словарь української мови: в 4-х тт. / За р

ЗНЕМОГАТИ, ГАЮ, ЄШ,

Грінченко. Словник української мови

Знемогати, гаю, єш, гл. Знемагати. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 173.

ЗНІГАТИСЯ, ГАЮСЯ, ЄШСЯ,

Грінченко. Словник української мови

Знігатися, гаюся, єшся, гл. Устать, обезсилѣть. Ходив до Хотиня та так ся знігав. Камен. у. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 19

ЗОБГАТИ, ГА́Ю, ЄШ,

Грінченко. Словник української мови

Зобгати, га́ю, єш, гл. = Зібгати. Чоловік ніс під плечем зобганий кожух. Екатер. у. ( Залюбовск.). Дочитавши, Єремія зобгав у жмені лист. Стор. МПр. 88. Не бгай

ЗОБГАТИСЯ, ГА́ЮСЯ, ЄШСЯ,

Грінченко. Словник української мови

Зобгатися, га́юся, єшся, гл. = Зібгатися. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 176.

ЗОДЯГА, ГИ,

Грінченко. Словник української мови

Зодяга, ги, ж. = Одіж. Найнялася на хазяйській зодязі. Пирят. у. Заробити на зодягу. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909

ЗОДЯГАТИ, ГА́Ю, ЄШ,

Грінченко. Словник української мови

Зодягати, га́ю, єш, сов. в. зодягти, гну, неш, гл. Одѣвать, одѣть. МВ. ІІ. 42. Та свої скринечки наповняю, та своїх діточок зодягаю. Мет. 370. І не зодіг його з

ЗОДЯГАТИСЯ, ГА́ЮСЯ, ЄШСЯ,

Грінченко. Словник української мови

Зодягатися, га́юся, єшся, сов. в. зодягтися, гнуся, нешся, гл. Одѣваться, одѣться. Купались, аж померзли, тоді… повилазили з води і почали зодягаться. ХС. VII. 4

ЗІБГА́ТИ, ГА́Ю, ЄШ,

Грінченко. Словник української мови

Зібга́ти, га́ю, єш, гл. 1) Скомкать. 2) Согнуть; свернуть. 3) — коровай. Слѣпить изъ тѣста свадебный хлѣбъ. Час тебе, пшенице, почати, Андрійкові коровай зібг

ЗІБГА́ТИСЯ, ГА́ЮСЯ, ЄШСЯ,

Грінченко. Словник української мови

Зібга́тися, га́юся, єшся, гл. 1) Скомкаться. 2) Согнуться, свернуться. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С

ЗІМОГРІ́Й, ГРІЯ,

Грінченко. Словник української мови

Зімогрі́й, грія, м. Названіе шубы. Зімогрій кожух. К. Дз. 225. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 153.

ИВИЛГА, ГИ,

Грінченко. Словник української мови

Ивилга, ги, ж. Раст. омела бѣлая. Viscum album L. ЗЮЗО. І. 141. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 192.

ИРГА, ГИ,

Грінченко. Словник української мови

Ирга, ги, ж. Раст. Cotoneaster vulgaris Linde. ЗЮЗО. І. 120. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 193.

КАБАНЮГА, ГИ,

Грінченко. Словник української мови

Кабанюга, ги, м. Ув. отъ кабан. Желех. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 202.

КАМЧУГ, ГА,

Грінченко. Словник української мови

Камчуг, га, м. Раст. Thlictrum minus L. ЗЮЗО. I. 138. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 213.

КАНЦІЛЮГА, ГИ,

Грінченко. Словник української мови

Канцілюга, ги, ж. Бранное слово. Аже поти коїла, поки розвела чоловіка з жінкою, канцілюга така. Кобелякск. у. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б.

КАТЕРГА, ГИ,

Грінченко. Словник української мови

Катерга, ги, ж. = Каторга. Мучився 54 годи в турецькій катерзі. К. ЧР. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С.

КАТЮГА, ГИ,

Грінченко. Словник української мови

Катюга, ги, м. Ув. отъ кат. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 226.

КВАРТУГА, ГИ,

Грінченко. Словник української мови

Квартуга, ги, ж. Ув. отъ кварта. Взяли б квартугу та сіли б кошем, та й пили б. Ном. № 14091. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К.,

КНИГА, ГИ,

Грінченко. Словник української мови

Книга, ги, ж. 1) Книга. Листоньки пише, книги читає. Чуб. III. 306. Ой хто б мої слова списав у книгу. К. Іов. 42. 2) Томъ, часть сочиненія. 3) Чайка (птица).

КОВБАНЮГА, ГИ,

Грінченко. Словник української мови

Ковбанюга, ги, ж. Ув. отъ ковбаня. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 260.

КОЗАРЛЮГА, ГИ,

Грінченко. Словник української мови

Козарлюга, ги, м. Ув. отъ козак. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 264.

КОРМИГА, ГИ,

Грінченко. Словник української мови

Кормига, ги, ж. Иго, ярмо, власть. Ми тілько тоді кумпанія кармазинам, як треба виручати їх із під кормиш лядської. К. ЧР. 68. Під кормигу підгорнути. Подчичинит

КОРОГОВ, ГВИ́,

Грінченко. Словник української мови

Корогов, гви́, ж. и корого́в, гву, м. = Корогва. Полковник Корсунський на ринок вихожає, хрещату корогов роспускає. Мет. Хвилон, корсунський полковниче… хрещатий

КОРОГІД, ГО́ДУ,

Грінченко. Словник української мови

Корогід, го́ду, м. = Перезва. Прийшовши з корогода, танцюють по лавках, батько дає горілки. Грин. III. 444, 445. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б

КОСОГІР, ГО́РУ,

Грінченко. Словник української мови

Косогір, го́ру, м. Косогоръ. Горілка так і потекла з комір по косогору. ЗОЮР. I. 255. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—190

КОСОНОГА, ГИ,

Грінченко. Словник української мови

Косонога, ги, м. = Косарь 2. Вх. Лем. 427. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 291.

КОТИГА, ГИ,

Грінченко. Словник української мови

Котига, ги, ж. Телѣга, на которой возять необходимые для пастуховъ овецъ припасы. Левч. Мали вони ще при отарах і котигу… возили харчі, воду і дрова. Стор. II. 1

КОТЮГА, ГИ,

Грінченко. Словник української мови

Котюга, ги, м. 1) Ув. отъ кіт. Стар як котюга, а бреше як щеня. Ном. № 6905. Невже котюга знов думає про сало? К. ЧР. 289. 2) Собака домашняя (у гуцуловъ). Вх.

КОЦЮРГА, ГИ,

Грінченко. Словник української мови

Коцюрга, ги, ж. Палка, клюка. Добрий собака так аж за коцюргу хапає. Ном. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. —

КІПТЮГА, ГИ,

Грінченко. Словник української мови

Кіптюга, ги, ж. = Кіптяга. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 245.

Время запроса ( 0.214340143 сек)
T: 0.217074857 M: 1 D: 0